Selina Tamamushi - Таємний клуб Не ідеальних, Selina Tamamushi

1: Вступ до клубу

Сонце заходило за горизонтом, заливаючи королівство Легендарія теплим помаранчевим світлом. У маленькій таверні на краю міста, під вивіскою “Три Криві Столи”, зібралися дивні особистості. Це була щотижнева зустріч таємного клубу НЕ ідеальних. 

Сер Гарбу, з тісним побитим шоломом, який надавав йому вигляду середньовічного залізного гарбуза, сидів біля каміна, намагаючись підрівняти свій меч, який більше нагадував велику кухонну лопатку. Біля нього Фелічіус обережно розкладав свої чарівні зілля, серед яких можна було помітити баночку з написом “Проти злих духів” і “Мило для чарівників”. 

— Ну, що ж, друзі, час починати! — проголосив Фелічіус, гучно плескаючи в долоні, що спричинило невеликий вибух і хмару зеленого диму. — Сьогодні у нас кандидат на нового члена клубу! Ласкаво просимо, Принцесо Пересмішко! 

Пересмішка увійшла до кімнати, тримаючи величезний кошик з пиріжками. 

— Я принесла частування! — оголосила вона з усмішкою, яка б могла розтопити серце навіть самого злого дракона. — Лицарські пиріжки! 

— О, чудово, пиріжки для лицарів я люблю, — сказав Сер Гарбу тримая один з запеченою скоринкою. 

— З лицарів!, — весело доповнила Пересмішка. 

— Тьху, — виплюнув пиріжок Сер Гарбу. 

— Шуткую! Правда, один з пиріжків трохи отруйний. Хто хоче ризикнути? 

Сер злякано відсунувся від кошика, а Капітан спробував сховатися за стільцем, але стілець зламався. 

— Ідеальне місце для мене! — усміхнулася Принцеса. — Хто тут головний по провалах? 

— Ну, це змінюється кожну неділю, — відповів маг, протираючи окуляри, які знову заляпалися зеленим димом. — У нас тут справжня конкуренція! 

Усі закивали, згадавши свої найближчі провали. 

— Наприклад, зараз Сер Гарбу. Цієї неділі він намагався врятувати принцесу від дракона, та випадково мало не одружився з ним. Точніше з нею, тому, що виявилось, що це була Дракониха, — відповів Недошпаг. 

— Так, ця принцеса була я — дівчина засміялась, — А Дракониха, моя подружка. До речі вона пекарка, і ці пиріжки вона приготувала з л… 

— Перейдемо до справи. Ти хочеш вступити до нашого таємного клубу. Але для цього потрібне довести, що неідеальна. 

— Легко! Я єдина принцеса, яку жоден лицар не захотів рятувати! 

— А я? — зауважив Гарбу. 

— Це не рахується, від подруг не рятують! — продовжила вона, — Я багато балакаю, шуткую де потрібно бути серйозною, в мене посічені кінчики волосся, гризу нігті, є целюліт, хрюкаю коли сміюсь, в мене друзі лиходії… 

— Досить, цього цілком достатньо для вступу до нашого клубу, — зупинив цій потік Фелічіус. 

— Хто вам розповів про наш таємний клуб? — запитав з напущеною таємністю Гарбу. 

— Ти! Та ще запропонував приєднатися до вашого клубу. Забув? 

— Я все пам’ятаю! Просто форма приймання зобов’язує запитувати це. 

— А-А-а-а… Точно, я ще принесла неідеальні пиріжки. Ось тримайте! — вона поставила кошик з пиріжками на стіл та її обличчя розпливлось в широкій посмішці. 

Представники таємного клубу швидко сховались під стіл. 

— Та ви чого? Там же отрута, а не вибухівка! 

— Це так потрібно! — вигукнули з під стола, — у нас тут нарада. 

— Вона ідеальний кандидат, в наш НЕ ідеальний клуб. Може відмовимо їй з причини ідеальності? 

— Я вас чую! — зауважила принцеса. 

— Друзі, її подружка Дракониха пообіцяла кожну неділю передавати через принцесу презенти з пекарні. 

— Нащо нам таки презенти, якщо ми боїмося їх їсти. 

— А ви не бійтеся, беріть з мене приклад, — Гарбу витяг руку з під стола, намацав кошик та стягнув його під стіл. — Взяв пиріжок і з’їв його. — М-м-м, яка смакота! 

До нього долучились Фелічіус та Недошпаг. Вони взяли по пиріжку, та дуже недовірливо почали їсти. 

— М-м-м дійсно дуже смачно! 

— Що? Кожну неділю смаколики з пекарні? 

— Угу! 

— Я за! 

— І я, за пиріжки кожну неділю. Е-е-е, тобто за те, щоб прийняти в наш клуб принцесу Пересмішку. 

— Єдино!

— Гласно! 

Представники таємного клубу вилізли з під стола з ситими очима. Кошик був порожнім. Вони дістали велику, потріпану книгу з написом: “клуб НЕ ідеальних: наші найкращі провали”. 

— Розпишися у книзі провалів, — відповів Гарбу. 

Пересмішка узяла перо і написала: 

“Принцеса Пересмішка. Моя неідеальність: Я єдина принцеса в Легендарії, яку жоден лицар не захотів рятувати!”. 

— Ну що ж, друзі, давайте піднімемо келихи за поповнення нашого клубу, та ще одну успішну зустріч! — сказав Гарбу, і його келих одразу ж тріснув у руках. 

— Здорово! — засміялася Принцеса Пересмішка. — Мені тут подобається! А який у вас девіз? 

— Девіз? — перепитав Недошпаг. 

— Так. У вас є гасло? 

— Ні, — хором відповіли представники клубу. 

— Ні? Що за неподобство. Почекайте хвилинку. “Нащо рятувати принцесу, якщо можна врятувати себе від сорому?”. Голосуємо підйомом руки! 

Руки підняв Гарбу та Пересмішка. 

— Якесь довге гасло, — зауважив Недошпаг. 

— Тоді чекаємо від вас гасло, — відповіла Пересмішка. 

Недошпаг та Фелічіус переглянулись та підняли руки. 

— Чудово! Одноголосно! — застрибала від радощів Пересмішка. 

Так пройшов вечір в таверні “Три криві столи” у клубі “Неідеальних”, сповнений сміху, провалів і незграбної магії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍