Ханна Трунова - Game over!, Ханна Трунова

Розділ 2. Боротьба за скарб

Зненацька Максима оглушив громоподібний рев, а наступної хвилі прямісінько перед його носом промайнула хижа тінь, зупинившись позаду. Блискавкою розвернувшись, Максим охопив міцніше руків’я меча, бувши цілком і повністю готовим до сутички з монстром.

Ним виявилася подібна до перевертня істота, вдвічі більша за нього самого, м’язисте тіло якої вкривав густий шар шерсті, а з розчахнутого рота бридкими цівками ляпотіла слина. Попри сутулість, монстр випромінював небувалу дужість, а червоні від люті очі так і гарчали: «Не встигнеш і бровою повести, розірву на шматки!».

А рвати було чим…

Не довго думаючи, монстр кинувся в атаку, силкуючись роздерти Максима довжелезними й гострими, ніби в марвельського Росомахи, пазурами — той миттєво відхилився, крутнувшись навколо себе, та зробив блискавичний випад: різко встромив меч в бік тварюки. Не встиг Максим вдосталь порадіти швидкій перемозі, як монстр видав гортанний рев: здавалося, нещадне поранення його тільки роздраконило.

«Чорти б мою печінку з’їли, що за бісівня?!» — спалахнув Максим, вмить обурившись. Його меч, здобутий в боротьбі кров’ю та потом, спроможний вбивати одним тільки доторком — жодних винятків бути не може! Одначе монстрові було начхати на магічну силу якоїсь там зброї: з пронизливим ревінням той кинувся в чергову атаку, розправивши кігті, щоб знести йому голову.

Вперше за всю гру Максим відчув щось схоже на страх, який кровожерливими та гострими ланцюгами обплів його ребра, повсякчас стискаючи все сильніше й сильніше, що аж дихати було нічим. А проте мовчки спостерігати, як якась тварюка одним роз’ярілим ударом відправляє його в нокаут, аж ніяк не збирався.

Стиха вилаявшись, Максим ухилився, впавши на землю, перекотився, а відтак стрімливо схопився на ноги, опинившись позаду монстра. Тоді ж, ні краплини не сумніваючись, встромився мечем в спину супротивника — туди, де, найімовірніше, було серце. Кров разом із несамовитим лементом монстра брязнула навсібіч, притім забруднивши одяг Максима та його обличчя, одначе жоден мускул не видав його відрази. Насилу вгамувавши нудотні позиви рвучкими ковтками повітря, Максим зрештою описав мечем коло, щоби вирізати все ще пульсівне серце, опісля штовхнув монстра ногою долілиць. А втім, той вже починав мало-помалу зникати в багряній димці.

На вустах Максима заграв переможний вишкір: навіть мови нема, цей раунд за ним. Одначе варто було йому підвести голову, обернувшись зором до скриньки, як посмішку з усього маху змело.

СКРИНІ НА МІСЦІ НЕ БУЛО!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍