Сінторас Ватерлей - Ще один острів, Сінторас Ватерлей

— Що таке, кротику, тебе знову надурили?

— Вони ще гірше за птахолюдів — вони змусили мене копати яму весь день та сказали, що зустріч з тобою отримаю лише через три заходи сонця, не видавай мене їм.

— Я була б рада, проте тут лише одне ліжко.

— Я буду спати на землі. 

— Двері не замкнені, зайди вже і не горлань.

— Вони вважають життя, яке дали мені хорошим: переважна кількість птахолюдів щодня дістають їжу, тому життя в тій фортеці є нагородою. А кроти взагалі не мають вихідних, тому вони вважали щедрістю зустріч з тобою.

— Не вір незнайомим дівчатам на острові.

— Тебе вони провели до саду з плодами та безпечним житлом, чому я потрапив у таку халепу?

— Відповіді на це ми ніколи не дізнаємося.

У двері постукали, брат відразу сховався до шафи, а Надія прийшла відкривати двері.

— Привіт, скоро острів почне затоплювати, та ця хижа піде під воду, а дерева не будуть плодити — щасливо, — сказала птаходівчина та полетіла геть.

— О, тоді потрібно зробити корабель, — сказала Надія.

— О, то ти вмієш робити корабель? — поцікавився брат Надія

— Я верх затонулого корабля, а тут лежать акваланги з балонами, тому пішли.

— Слухай, мені якось неохота виходити…

— Пішов! — крикнула Надія, випхавши брата.

Тим часом під водою.

— Це прекрасно, що акваланги мають рацію, проте як ми витягнемо цей корабель? — поцікавився брат Надії.

— Поняття не маю, ми просто скористаємося гравітацією та припливом, попросивши допомоги у місцевих. Я пообіцяла віддати їм те, що ми знайдемо на кораблі. Прив’язуй ланцюги.

— Коли вони почнуть витягувати, я краще обпливу острів, щоб мене не помітили

— Не боїшся крокодилів?

— Крокодили можуть з’явитися, ці дівчата точно будуть.

Племена почали вечірку та ніхто не прийшов витягувати корабель.

— Чому таке взагалі з кимось відбувається? Чому вони просто не можуть прислужувати, як маріонетки? — скаржилася Надія.

— У мене є ідея, проте вона тобі не сподобається, бо мені доведеться пожертвувати собою.

— Дівчата! Мій брат знаходиться зараз на кораблі! Витягніть його і він буде ваш!

— Могла б хоч секунду посумніватися!

— Вони тебе люблять.

— Вони мене не люблять — вони хочуть, щоб я до кінця життя лежав у клятій хижі без жодного світла чи туалету. Забери мене звідси!

Фізичної сили плем’я виявилося достатньо, щоб витягнути корабель, а брата Надії успішно забрали у спільне новосформоване птахо-кротове плем’я. 

— Бачиш, братику, ти єднаєш людей, які бажають ув’язнити тебе.

— Допоможи, витягне мене, я тут точно здохну!

— Я впевнена, ти знайдеш вихід, тому бажаю удачі.

Надія стояла всередині корабля та відкривала кожну скриньку.

— Журнал капітана повністю промок, а диктофон не працює, що ж, за таке збереження речей комусь варто знизити зарплату. Чому мені просто не запустити корабель? А точно, я ж поняття не маю яким чином він працює, а єдина інструкція повністю змокла. 

 У даху кабіни була діра тому в кабіні було світло, проте кілька речей що застрягли в щілині відблискували. Надія потягнула руку в щілину намагаючись дістати їх. 

— Якби тебе благословили мацаком ти б точно дістала цю річ, — поцікавилася жінка-восьминіг.

— Мені таке лише раз снилося, це не настільки зручно, як може здатися.

Жінка-восьминіг мала спокійний голос та не сильно дивувалася, що її не лякаються, вона точно не піде плакати через це. Не зумівши дістати речі, Надія пішла до хатини.

«Мені потрібно зібрати припаси для подорожі», — подумала Надія.

Гаразд, по списку: питна вода, їжа та інформація про місце подорожі.

Лишивши акваланг у хатині, Надія пішла до плодових дерев, щоб дістати їжу з водою одночасно. Проте лишилися лише плоди, що висіли найвище, бо нижчі були зібрані через початок свята.

— Якби ти була благословенна крилами, ти б легко їх дістала, — сказала птаходівчина, що збирала плоди.

— Я просто збудую драбину чи знайду лозу.

Надія знайшла лозу та успішно впала з дерева.

— Вони точно кислі, пошукаю їжу в іншому місці.

— Це в якому місці? Ти не умієш ловити рибу.

— Так, проте я вмію фільтрувати дощову воду, її буде вдосталь після потопу.

— Якби ти була благословенна крилами усі страждання завершилися б.

— Лиши це орнітологам, мені подобаються руки.

Дівчина взяла лопату і спробувала викопати траншею навколо будинку, щоб його не затопило.

— Якби ти була частиною кротової громади тобі б з радістю допомогли.

— Звучить привабливо, я згодна стати частиною громади.

— Гаразд, тоді тобі доведеться пройти ритуал та змінити свою форму. Ти станеш однією з нас, тебе перестане турбувати наводнення.

— Хіба вам не потрібно сваритися з птахолюдьми через мого брата?

— А навіщо? Птахолюди великодушно дозволили прорити нору до його житла.

— Я чула, що ти хочеш вибратися звідси. Якщо ти станеш птахолюдкою, то зможеш спокійно вилетіти звідси, якщо, звісно, обернеш правильний напрям.

— Це дуже цікаво, проте у мене немає планів змінювати себе, заради того, щоб мої проблеми просто зникли. Я не зробила це заради матері, я не зробила це заради колишнього чоловіка, я не зроблю це заради порятунку свого життя, бо я не уявляю, як я буду жити, тому приходьте, коли я повністю впаду у відчай на межі смерті.

— Ми тоді просто проведемо ритуал примусово, не турбуйся, дорогенька.

— Ага, до речі, ти вже була знайома з нашими морськими сусідами? Чи чому одна з них намагається затягнути корабель назад у море?

— Схожу прожену її, заодно краще розвідаю внутрішню частину корабля.

Кімната з двигуном була заварена, та Надія витратила весь день, щоб розтрощити вхід за допомогою лома, проте зуміла лише вигнути металеві двері.

— Тут сухо, та тут збережні пляшки з вином.