Леонід Добрянський - Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський

Зваду виключили з партії. На засіданні бюро райкому, де розглядалася ця справа, Звада сказав: «Товариші члени бюро райкому партії, зрозумійте, я не порушив педагогічну етику і правильно роз'яснив студентам, що канібалізм історична категорія». На це секретар райкому відповів: «Товаришу Звала, зрозумійте, ми виключаємо Вас із партії не за те, що Ви порушили педагогічну етику, а що були не на висоті як член партії. От якби Ви кулаком заткнули глотку цьому контрику, ми б покартали Вас за порушення етики, але не виключили б із партії».

Обком і ЦКК при ЦК ВКП(б) затвердили рішення про виключення Звади з партії. Його звільнили з роботи, а згодом заарештували.

Інша справа була у проф. Перенка. В той час практикувалось культшефство. УЛТІ був культшефом цукеркової фабрики ім. Карла Маркса. Перенка затвердили керівником партійного семінару пропагандистів гуртків партійного навчання фабрики. На одному із занять семінару комуніст звернувся до нього: «Товариш Сталін сказав, що ми вже побудували соціалізм. А чи можна побудувати комунізм в одній країні?». Перенко у відповідь навів цитату з праць Енгельса, що комунізм означає відмирання всіх органів примусу - міліції, прокуратури, судів, армії, держави. А оскільки радянська влада є в капіталістичному оточенні, потрібна армія. А армію організовує й утримує держава. Оскільки є армія й держава, то, за Енгельсом, - це не комунізм. Тому комунізм в одній країні побудувати неможливо. Наступного дня семінар відбувався в райкомі партії, вів його секретар райкому. Про комунізм в одній країні запитали й там. І секретар райкому відповів, що «комунізм в одній країні побудувати можна. Ми соціалізм уже побудували і приступаємо до будівництва комунізму». Робітник з цукеркової фабрики сказав: «А нам учора професор Перенко з лісотехнічного інституту говорив, що не можна побудувати комунізму в одній країні». В райком викликали секретаря партбюро УЛТІ й запропонували виключити Перенка з партії; ЦКК при ЦК ВКП(б) визнала за можливе - за рік розглянути питання про поновлення в партії. Його через 6 місяців заарештували й засудили на 8 років таборів [1].

[1] Обидва - Звада і Перенко - загинули у таборах на «Медвежці» (Кольський півострів).

Доцента Р. Кравченка репресували за те, що він у розмові назвав розумними державними керівниками Рузвельта й Гітлера, а не згадав Сталіна.

Я працював в УЛТІ з 1930 р. доцентом, викладаючи політекономію. Був головою місцевкому і бюро секції наукових працівників. У травні 1936 р. викликали мене в НКВС до слідчого, який вів справи Звади й Перенка. Він розказав мені, що їх будуть судити, і попросив мене виступити на їх суді свідком. Коли я запитав його, що ж покажу на суді, він відповів: «Как что? Покажете, что вам известно, что они враги народа». Я відповів, що це мені якраз і «неізвєстно». Слідчий просив-просив, а далі почав лякати: «Будете, где белые медведи или где лес-тайга, солнца не видать - будете пилить лес». І коли я таки відмовився йти на суд свідком, через два місяці мене заарештували; звинуватили в тому, що я в лекціях проповідував націоналістичні ідеї, вступив до контрреволюційної організації й завербував до неї всіх членів партбюро інституту (крім ректора) і рядових членів КПРС, комсомолу. А про це я довідався за три дні до суду з врученого мені обвинувачення.

Звернувся я із заявою у прокуратуру по нагляду й до суду. Щоб викликали на суд студентів, яких я начебто завербував до тієї організації - жоден із них не підтвердить цього звинувачення. Нікого на суд не викликали, й за 15 хвилин мене засудили на 7 років далеких таборів і на три - поразки в правах. У таборах замість 7 я відбув 10 з половиною років. Тоді... знову посадили в тюрму. Знову переписали протоколи київських слідчих й через 6 місяців за постановою «ОСО» заслали мене у північні райони на вічне заслання.

Через два роки на засланні я зустрів одного інженера з Києва. Розговорились, я йому розказав, за що я репресований. А він вигукнув: «Дурак ты! Будь я на твоем месте, работал бы в Киеве, в министерстве. Два члена твоей - пришитой тебе контрреволюционной организации - министры УССР». Пішов я до начальника райвідділу МДБ; розказав, що безвинно відбув у таборі понад 10 років, а всі члени «моєї к-р організації» в партії, два із них - міністрами УРСР.

Начальник порадив мені написати листи міністрам - членам «моєї організації», щоб вони допомогли мені звільнитись із заслання, що я й зробив. Міністр меблевої промисловості Гр. Кохненко з моїм листом направив заяву міністрові МДБ СРСР такого змісту: «Г. Т. Лещенко кристаллически чистый человек, преданный делу партии. Нужно как можно скорее спасать этого человека». В заяві Кохненко вказав, що всі з вигаданої слідчими моєї «організації» - члени КПРС, є на відповідних посадах, вказав місце роботи й адреси.

Ця заява була вислана в райвідділ ДБ за місцем мого заслання. Начальник райвідділу порадив мені написати про це, щоб мене звільнили. Через два місяці після розстрілу Берії мене звільнили із заслання.

Приїхав тоді я в м. Київ, і всі «члени» «моєї організації» написали мені свідчення, що я в лекціях шкідливих ідей не пропагував і їх у контрреволюційну організацію не вербував. З цими свідченнями я звернувся зі скаргою до прокуратури. За протестом прокурора Верховний суд УРСР скасував тоді присуд спецколегії Київського обласного суду «за отсутствием состава преступления». Мене через 20 років реабілітовано й поновлено на роботі, з якої я був репресований. 20 років зараховано мені в стаж педагогічної роботи на посаді доцента...

ВАК поновив мені звання доцента; за підручники для вузів і технікумів присвоїв вчене звання професора, а після захисту кандидатської й докторської дисертації ще й вчені ступені кадидата, доктора економічних наук. Відпрацювавши в УСГА ще 20 років, я пішов на пенсію.

Повернувшись із заслання, я довідався, що після мене було забрано директорів, їх заступників, завкафедрами, деканів факультетів, професорів і доцентів, повернулося лише двоє... А ті всі були розстріляні або загинули в сталінських таборах, катівнях... Сім'ї всіх репресованих висилали на заслання; більшість з них також загинула.