Морок Елл - Опера, Морок Елл

Телефон Налі задзвонив, вона увімкнула зв’язок:

- Мамо у мене усе добре я їм і йду спати, у машину, бо зранку треба бути у відділку. Усе добре, важка справа. Ти ж знаєш я не можу розповідати. Ти його фанатка? – Налі аж відсторонила мобільний, зібралася з рішучістю відповіла, - Нічого не можу сказати. Ми за нього. Так, за нього. Не знаю, Мамо не катуй мене, по обіді буду вдома. Обіцяю.

Бак із співчуттям подивився на напарницю, хоча не тільки співчуття було у його погляді, усміхнувся, згадав свою матір, от би подзвонила… та мертві не дзвонять, часом приходять уві сні.

Через дві години у кабінеті начальника відділку убивств. Огрядний лафі у гарному костюмі й картатій краватці сидів за старовинним різьбленим столом, серед безлічі спортивних нагород. Подивився на своїх підлеглих як завжди з підозрою й легкою зневагою й одночасно повагою. Повагу у погляді начальника Бак побачив уперше.

- Не знаю хто ваш покровитель панове слідчі, та вас призначено захисниками Тая ла Гранджа уточненим наказом зверху, - мовив роздратовано головний, й кинув на стіл планшети з усіма дозволами, - Та я б на вашому місці не дуже радів, бо справа вже вирішена. Його повісять. Суд лише формальність. Але побігайте. Для здоров’я корисно бігати, так мій лікар каже.

- Ми також не знаємо хто наш покровитель, - розгубилася Налі.

- Хтось із королівської родини, - Припустив начальник відділу у убивств, - Ох, дивіться. Не переломіть собі спини. Амбіції справа хороша та не вартують життя.

Слідчі вийшли з кабінету начальника тримаючи планшети які раніше мали тільки сілдчі групи А. Налі забула як дихати. Бак тримався аби не почати сміятися у передпокої кабінету начальника.

Гарненька довгонога секретарка з тірту запитала:

- Ще щось?

- Ні, панно, ми вже йдемо, - відповів Бак.

Уже у своєму маленькому кабінеті, зачинивши дввері, він висловив припущення:

- Алі певне натиснула на родичів. Але чому саме нас, наче у них немає своїх детективів?

- Може то прохання ла Гранджа. Дивно. Може й добре що нас, - докинула Налі й таки не втрималася, вигукнула у відповідь на закиди начальника, - Та які бляха амбіції!

- Його власні, - пояснив Бак.

За годину напарники групи П прийшли до лікарні, де після передозування лежала Кікі, чи як вона називалася за посвідченням Кімі ла Морн - танцівниця опери.

Це була велика лікарня з двоповерховим холом, вздовж стіни навпроти великих скляних дверей реєстратура, за загородженням сиділи працівниці лікарні, приймали відвідувачів.

Бак відразу підійшов до гарненької пишної блондинки з червоними кучерями, усміхнувся, показав посвідчення офіцера поліції.

- Чим я можу вам допомогти? – запитала вона з черговою усмішкою.

- Ми можемо відвідати панну Кімі ла Морн? – запитав Бак.

- А хіба я можу вам відмовити? – скривилася реєстраторка.

Налі розкрила перед її очима першу сторінку на державному планшеті, де слідчим надано дозвіл на допит усіх свідків розслідуваної справи.

- На жаль ні, - підморгнув Бак, - Ніяк.

- Ви хоч чемні, - хмикнула дівчина за стійкою, - Попередні волали тут, вимагали невідомо чого. Я думала мене поб’ють.

- Вони ще тут? – занепокоєно запитала Налі.

- Ні, пішли, - відповіла дівчина, - Панна ла Морн плакала, їй ввели заспокійливе, вона трохи сонна.

- Трясця! – Налі хлопнула долонями по білій поверхні реєстратури, - Трясця! Як ти Баку кажеш? Гівняний гівнюк. Чим він дістав ту нещасну, як до нервового зриву довів? Козел!

Дівчина за стійкою аж відсахнулась, та за мить зрозуміла про що говорить поліцейська й аж потяглася до Налі, наче хотіла її обійняти:

- Там блондин був, такий злий, що у мене досі руки дрижать, - докинула, - Обіцяв що мене звільнять. Я  переживаю за пацієнтів, а ці наче динозаври.

- Маю надію ті… - Бак ледь втримався щоб не вжити лайку, - службовці сюди більше не повернуться.

- Може ви завтра прийдете, - з надією запитала реєстраторка.

- Ми заспокоїмо панну ла Морт. Нам треба дізнатися кілька подробиць.

Дівчина з реєстратури мусила їх пустити до палати  де лежала ла Морн. Охоронець якого найняли батьки Кікі перевірив дозволи й відчинив двері.

Палата була невеличка світла з великим вікном, за вікном лікарняний парк.

Налі побачила як жах спотворює обличчя свідка. Панна ла Морн накрила голову ковдрою й бубоніла:

- Я ні з ким не говоритиму, кожне моє слово діє проти мене. Так вони казали. Що вам ще потрібно, я усе усвідомила, - й заплакала, - Сама виннаа…

До палати вбігла ще одна дівчина. Довге руде кучеряве волосся видавало у ній тірту напівкровку. Вона обурено накинулася на поліцейських:

- Ви хочете щоб Кікі з вікна стрибнула, чи що?! Як так можна? Йдіть звідси. Покидьки, вона не підозрювана вона постраждала, а ви зовсім різниці не бачите, мало вам Тая?