S Batura - Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей. Ч. 1. Сирота., S Batura

XV

Минувши площу з в'юнкими танцюристами, Тім наблизився до місцями осяяного золотистим світлом торгового пасажу на Хрещатику і відразу згадав інтернат. 

— Фух, — гучно видихнув хлопець, ще раз охопивши поглядом фортечний фасад монументального входу у вигляді напівкруглої арки.

І подумав: «Так, не часто мені тут доводиться бувати. Архітектура наче горить не гірше пройнятих сонцем бійниць кам'яних веж сирітського притулку, коли я вперше його побачив. Не здивуюсь, якщо зараз з'явиться директор у костюмі середньовічного графа». 

Усе ж таки кудрявець посміхнувся, спостерігаючи за тим, як одягнені в костюми мультяшних героїв хлопці виринули з пасажу і втомлені після неспинних розваг вибагливих туристів покрокували до метро. Ходу додав і Тім, поспіхом промайнувши мармуровий фонтан, що зображував лотос, та сповільнився між грубих стін з барвистим склепінням напівкруглої арки. 

— Працював майстер, — прошепотів він, дивуючись блиску зірок над головою, які надавали таємничих обрисів глибокому проходу в пасаж. 

«Це дійсно, наче справжній прохід у замок. І ввечері це відчуття тільки сильнішає», — усвідомив Тім. 

— Мені, будь ласка, бургундську яловичину, жаб'ячі лапки та курчат у вині. Я зголодніла. 

Тим часом підперезаний житлово-торговельними будинками внутрішній двір наскрізного простору елітного місця вибухнув незадоволеним вереском. 

— Ви що мене не чуєте?! — грізно повторила молода вертихвістка, привертаючи увагу випускника, що вже пронизав арку та минав скляну терасу фешенебельного ресторану з відкритими вікнами. — Ми тут говоримо про весілля, а такі питання без жаб'ячих лапок та бургундської яловичини не вирішуються! 

Збуджена дівчина продовжувала голосити, як завжди, роблячи скандал загальним надбанням. 

— Вибачте, але в нас не французька кухня, — витріщивши очі, відповів зляканий офіціант у чорному фартуху зі шкіряними шлейками на плечах і знову запропонував меню. 

— Ні, ви знущаєтесь, — сказала привереда, розуміючи, що цього разу залицяльник міцно застряг у любовних тенетах і нікуди не дінеться. — Негайно несіть курчат у вині, а то весілля не буде! 

— Як це не буде? — сполошився наречений і, наче огрітий кочергою індик, застрибав біля столу. — Як не буде? Що означає не буде? 

Він здивовано клекотів та, схопивши офіціанта за фартух, хрипнув: 

— Неси бігом курчат і бургундську яловичину. Бо я з тебе жабу зроблю! 

Неспроможна більше терпіти, культурна публіка на критій терасі перестала ховати очі, а люди, які проходили уздовж ресторану, навіть почали заглядати всередину. 

— Угу, — минаючи яскраву вітрину бутика з товарами «Луї Віттон» і наблизившись до «Ґуччі», прогугнявив Тім, давно впізнавши голоси молодих людей, які, здавалося, йшли за ним слідом. 

«Значить, весільні справи без жаб'ячих лапок і бургундської яловичини не вирішуються? — подумав Тім. — Цікаво… А якщо мені зайнятися цими лапками? Жаб у нас на водоймах повно і яловичини безліч. Тільки роби!».

— Вибачте, але в нас не французька кухня, — так і обм'як офіціант у руках похмурого залицяльника. — Можу запропонувати летючих равликів, устриць верхи на шкаралупі та карпачо з пахіринозавра. 

— Якого ще динозавра, дурню? — підскочила вертихвістка. — Я ж сказала, що принести. 

В одну мить наскрізна вулиця пасажу ніби здригнулася люмінесцентним вбранням, а найближчі вікна допитливих мешканців над крамничками відчинилися. 

— Не хвилюйтеся, тільки не хвилюйтеся! 

Не знати звідки підскочив до столика претензійних клієнтів сконфужений шеф-кухар у чорних штанях і білому кителі хльост-навхльост. 

— Будуть вам жаб'ячі лапки та бургундська яловичина. Я все організую, — заворушив чоловік тонкими вусами та почав садовити вибагливих гостей на місця. 

— Усе, не хочу жаб та бургундської яловичини, — знову роздратувалася незадоволена дівчина і ніби змусила бронзового архітектора, який сидів поруч з елітним закладом, струснути металевою чашкою кави. — Для мого весільного настрою краще підійде риба фугу і свіжа конина. 

Скандалістка не припиняла галасувати, збираючи народ довкола скляної тераси. 

«‎Ось як! — в думках осяяло Тіма. — Отже, для весільних справ потрібна риба фугу і конина. Що ж тоді робити з жабами? Схоже, нічого. Та й фугу з кониною — не варіант. На приготуванні першої треба добре знатися, щоб не зіграти в ящик, а других мені шкода. Значить, треба ще думати». 

— Конина так конина. Фугу так фугу, — улесливо розвів руками вусатий шеф-кухар і, покосившись на офіціанта, крізь зуби процідив: — Бігом звідси, поки не зіпсував нам репутацію. Цих людей я обслугую сам.

 Цікава сценка з вертихвісткою в головній ролі зійшла нанівець, повертаючи пасажу звичайний гомін легкого реготу заможних клієнтів. А над головою Тіма, який поспішав до будинку з химерами, гучно зачинилися вікна і черговим малюнком спалахнула безліч підвісних лампочок на проводах.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍