Автор невідомий - Українська література 17 століття

він є і автором віршів, присвячених князеві Богдану Огинському та його жінці Раїні Волович, на кошти яких здійснювалося це видання.

Подається за публікацією у кн Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 165.

1 Огинські — Йдеться про Богдана Огинського (?—1625), підкоморія троцького, старости віденського православного братства, учня Мелетія Смотрицького, мецената.

2 Волович і — білоруський шляхетський рід, представники якого в

XV—XVIII ст. відігравали помітну роль у державному і культурному житті Великого Князівства Литовського, зокрема на білоруських землях.

На старожит ний клейнот їх милостей княжат С о л о-мирицьких.— Вперше надруковано- Євангеліє учительноє. Єв’є, 1616, тит. арк. зв. Різні примірники цієї книжки мали різні присвяти. Очевидно, Мелетій Смотрицький є автором і цього вірша: відомо, що він протягом деякого часу був домашнім учителем у родині Соломирицьких.

Подається за публікацією у кн.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 165.

1 Солом.ирицькі — білоруський князівський рід, представники якого в XIV—XVII ст відігравали істотну роль у політичному і культурному житті Великого князівства Литовського, гілка смоленських Рюриковичів; на початку XVII ст покатоличились

На с т а р о.ж и т н и й клейнот їх милостей панов Ходкевичов Вперше надруковано. Євангеліє учительноє.. Єв’є, 1616, тит арк. зв.

Подається за публікацією у кн.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст., с. 166.

' Ходкевичі — українсько-білоруський магнатський рід, представники якого в XV—XVII сгг. відігравали істотну роль у політичному і культурному житті Великого князівства Литовського; походять від київського боярина Ходора (Федора), прозваного Ходком; у другій половині XVI ст. покатоличились; відзначились як меценати.

Лямент.. н а... ж а л о с н о є п р е с т а в л е н і є... Леонтія Кар-no в ич а. — Унікальний примірник цієї книжки зберігається в Одеській державній науковій бібліотеці ім О М Горького, шифр І, 7887

Подається за публікацією у кн Українська поезія Кінець XVI поча ток XVII ст , с 166 179

1 Леонтій Карпович (?—1620) —білоруський та український церковно-політичний і культурний діяч; редактор «Триносу» Мелетія Смотрицького, проповідник; засновник і перший архімандрит віденського православного монастиря Сошествія святого духа, видатний діяч віденського братства, володимирський і брестський єпископ, діяльний захисник православ’я.

2 ...общіа обителі при церкві Сошествія святого духа братства церковного віденського православного гре-чеського.— Віденський Святодухівський монастир засновано віденським братством у 1597 р. 1609 p., коли уніати відняли у православних Свято-троїцький монастир, братство разом із школою, шпиталем і друкарнею перейшло у Святодухівський монастир, який став важливим.осередком політичної і культурної діяльності православних білорусів та українців. З віденським братством, його школою і друкарнею та Святодухівським монастирем тісно

.і! язана діяльність Мелетія Смотрицького. Під редакцією Леонтія Карно вича виходить у світ його «Тринос», за що редактор поплатився дворічним ув’язненням. Протягом тривалого часу Мелетій (тоді ще Максим) вчителює у віленській братській школі. 1617 р. він приймає постриг у Святодухівському монастирі під ім’ям Мелетія. На цей час припадає його робота над перекладом «Євангелія учительного», приписуваного константинопольському патріарху Каллісту (Єв’є, 1616), і «Граматикою» (Єв’є, 1619). 1620 р. Мелетій виголошує казання «на погреб» свого сподвижника і духовного наставника Леонтія Карповича. По смерті Леонтія братія Святодухівського монастиря обирає Мелетія своїм архімандритом. Тісні зв’язки, що існували між Леон-тієм та Мелетієм, високий рівень літературного вміння і хисту останнього дозволяють припускати його авторство щодо «Ляменту» — одного з найбільших досягнень української і білоруської поезії першої половини XVII ст.

3 Є ронім (Ієронім; 342—420) —християнський богослов, один із основоположників католицизму; проповідник, історик і філолог; відзначився як критик тексту і коментатор біблійних книг; перекладач усієї Біблії латинською мовою.

1 Екклезіаст — біблійна старозавітна книга повчального змісту, авторство якої приписується царю Соломону.

0 Менапдр (бл. 343 бл. 291 до н. е.) давньогрецький драматург.

6 Стоботей Іоанн — візантійський компілятор IV ст., укладач збірника витягів; цей збірник став популярним серед книжників джерелом висловів народної і книжної мудрості; тут наведено зокрема уривки з творів Менандра.

7 П л а в т Тіт Макцій (бл. 250— 184 до н е.) — давньоримський драматург.

8 «З вечора плач будет, рано радость настанет, світ смутку за будет».— Псалтир, псалом 29, стих 6.

9 «Отче наш» — християнська молитва; в Євангеліях від Матфея (гл. 6, ст. 9—ІЗ) і Луки (гл. II, ст. 2—4) їй навчає сам Ісус Христос.

Парки — за римською міфологією, уособлення долі, відповідники грецьких мойр: Клото пряде' нитку жич ія, Лахесіс пильнує її довжини, Антропос — перетинає; богині народження, життя і смерті.

п ... таємниць Христових заживати...— причащатися, проходити через таїнство причастя.

12 Содом — давньопалестинське місто в Іорданській долині; за біблійною легендою, знищене небесним вогнем в часи Авраама разом із сусіднім містом Гоморрою; це була кара за розпусне поводження їхніх жителів; рештки цих міст залило Мертве море.

13 ...с онцю... розказав-єсь стат и... У битві під містом Гаваоном ізраїльтяни, очолювані Ісусом Навіном, розгромили ханаанеян. Ті могли врятуватися, відступивши під час нічної темряви; та Ісус Навін проголосив священне закляття: «Сонце, стій над Гаваоном, місяцю — над Айялоном!» Сонце з місяцем зупинилися па небі і світили, аж поки ізраїльтяни ущент не знищили ханаанян і без опору захопили їхні міста (див.: Книга Ісуса Навіна, гл. 10, ст. 12).-

14 Г едеон — біблійний старозавітний персонаж; визволив ізраїльтян від бід і нападу кочових племен, що було божою карою за ідолопоклонство і неправедне життя. Гедеон зруйнував капище Ваала, зібрав і очолив ізраїльське ополчення і здобув перемогу над ворогом, після цього його обрали суддею, і він дожив до глибокої старості в мирі і спокої (див.: Книга Суддів, гл. 6, ст. 11—34; гл. 7, ст 1 —18; гл. 8, ст. 21—35).

15 Іоанн Ял м уж ник — Іоанн Милостивий (VII ст.), александрій-ський партріарх; уславився добродійністю.

16 Фенікс — зображення, популярне в середньовічному, ренесансному і. барокковому мистецтві; за давньоєгипетською міфологією, це птах.

який, живе п’ятсот років; відчуваючи наближення смерті, споруджує гніздо, в .якому, померши, одразу відроджується. За однією з версій, з умерлого фенікса виповзає черв’як, що у промінні сонця перетворюється на нового фенікса, за іншою — найпопулярнішою — через кожне п’ятсотліття фенікс спалює себе, але вилітає з полум’я відродженим.

17 ... російський народ е...— тобто «р^ький народе» — термін у слововжитку тодішніх українців