Енді Вір - Марсіянин

подався уперед і поглянув уважніше. Просто під Габом, поряд з роверами, два білих круга на піску.

- Гм… Схоже на обшивку Габу. Можливо Габу все ж не пощастило? Гадаю, шматки відірвало і…

- Ну, - вона перервала, - Вони схожі на намети з роверів.

Венкат подивився ще раз.

- Гм. Схоже на те.

- І як вони розклались? - спитала Майнді.

Венкат знизав плечима.

- Певно капітан Ллюїс наказала розкласти їх під час евакуації. Не погана ідея. Мати аварійні укриття, готові на випадок, якщо МЗЧ не запрацював, а Габ отримав пошкодження.

- Так, е-е-е, - сказала Майнді, відкриваючи документ на компєютері. - Ось це повний журнал місії для Солів з 1-го до 6-го. Від посадки МПЧ до аварійного зльоту МЗЧ.

- Так, і що?

- Я прочитала усе. Кілька разів. Вони не встановлювали намети, - її голос захрип на останньому слові.

- Ну… - сказав Венкат, задумавшись. - Певно вони їх поставили, але не вписали у журнал.

- Вони активували два рятівні намети і не сказали про це нікому?

- Гм-м. Ні, це виглядає безглуздо. Може шторм пошарпав ровери, і намети автоматично викинулись?

- Гм, - Майнді затиналась, - то вони автоматично вискочили, самостійно від’єднались від роверів і вишикувались один біля одного на відстані 20 метрів?

Венкат знову подивився на зображення.

- Ну, звісно вони якось активувались.

- А чому сонячні панелі чисті? - сказала Майнді. На очах у неї з’явились сльози. - Шторм був величезний. Чому вони не засипані піском?

- Можливо їх розчистило вітром? - невпевнено припустив Венкат.

- А я сказала, що не знайшла тіла Уотні? - сказала вона, схлипуючи.

Очі Венката розширились у погляді на світлину.

- Ох… - сказав він тихл. - О Боже...

Майнді затулила обличчя руками і тихо заплакала.

- Дідько! - сказала директор зі зв’язків із громадськістю Енні Монтроуз. - Ти певно знущаєшся з мене!

Теді почухав чоло.

- Наскільки ми впевнені у цьому?

- Майже на 100%, - сказав Венкат.

- Дідько! - сказала Енні.

- Це не допоможе, Енні, - сказав Теді.

- Ти хоч уявляєш розмах лайномету, який нас чекає? - заперечила вона.

- Все по черзі, - сказав Теді. - Венку, що робить тебе упевненим, що він живий?

- Почнемо з того, що немає тіла, - пояснив Венкат. - Також, встановлено рятувальні намети. Сонячні панелі числі. До речі, подякуйте за це Майнді Парк з Центру супутникового спостереження.

- Але, - продовжив Венкат, - його тіло могло замести у штормі 6-го Сола. Намети могли автоматично розкритись, а вітер міг розкидати їх довкола. Вітер зі швидкістю 30 км/год згодом міг виявитись досить сильним, щоб розчистити сонячні панелі, але не достатньо сильним, щоб нести пісок. Малоімовірно, але можливо.

- Тому я витратив кілька годин на перевірку усього, що міг. Капітан Ллюїс мала два виходи на ровері 2. Другий був у Сол 5. Згідно з журналом, після повернення вона під’єднала його до Габу для підзаряджання. Його більше не використовували, а 13 годин потому вони евакуювались.

Він поштовхом послав світлини через стіл до Теді.

- Це зображення, зроблене минулої ночі. Як бачиш, ровер 2 направлений носом ВІД Габу. Заряджальний порт розташований на його носі, а кабель закороткий, щоб дістати до Габу.

Теді насупився.

- Вона мала припаркувати його лицем до Габу, інакше б їй не вдалось під’єднати його, - сказав він. - Його рухали після Солу 5.

- Так, - сказав Венкат, штовхаючи іншу світлину до Теді. - Та ось справжній доказ. У нижньому правому куті ти побачиш МПЧ. Його розібрано. Я впевнений, що вони б не робили цього, не сказавши про це нам.

- І остаточний аргумент знаходиться на праворуч на зображенні, - вказав Венкат. - Посадкові опори МЗЧ. Схоже паливну фабрику повністю зняли, завдавши при цьому помітних пошкоджень опорам. Просто не може бути, щоб таке зробили до зльоту. Для МЗЧ це занадто небезпечно, щоб Ллюїс дозволила таке.

- Гей, - перервала їх Енні, - Чом би вам просто не спитати Ллюїс? Ходімо до оператору зв’язку і спитаймо її навпростець про це лайно.

Венкат з розумінням подивився на Теді. По хвильці Теді зітхнув.

- Тому що, - сказав він, - якщо Уотні справді живий, не можна дозволити команді Аресу 3 дізнатись.

- Що?! - сказала Енні. - Як ти можеш не сказати їм?

- У них попереду іще десять місяців дороги додому. - пояснив Теді. - Космічна подорож - це небезпечно. Вони мають бути насторожі і уважні. Нині вони засмучені через втрату члена команди, але стануть просто згорьовані, якщо зрозуміють, що залишили його там живого.

Енні подивилась на Венката.

- Ти теж так думаєш?

- Тут усе очевидно, - сказав Венкат. - Хай вони владнають