Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Одного разу Навка привела мене до старого дубу. Хто він? Йти пішки у таку далечінь! Повинна бути суттєва причина. Надісланий Навкою образ одночасно значив: ніжність, прихильність, Любов, борг за щось … Мабуть, вона тута з’явилася на світ? Дорога зайняла пару годин. Був якраз той випадок, коли була необхідною присутність живого тіла. Без нього ніяк. Життєві сили рослини зовсім ослабли. Душа вичерпалася. Зрозуміло: навіщо Поліссю потрібен Мольфар. Духам така робота не по силах. Додаткову енергію їм брати нема де. У мене для цього ціла травна система працює. 

Моє духовне тіло також вміє творити енергетичні кульки. Тобто це його парафія. Але, щоб поправити хворий енергетичний вузол  треба її забагато. Наприкінці праці просто впав, виснажений. Зовнішній лоск моя подруга наводила вже сама.

Навка, чому у тебе саме такий вигляд? Це образ Навки колишнього Мольфара. Тобі не подобається? Дуже подобається. Але в такому вигляді не можна іншим людям показуватися. Буде занадто зайвої уваги. Таки шати років сто ніхто не носить.  Якщо потрібно, я миттю можу змінити образ. Вигляд може бути усякий.  Ти мене саме у такому припала на Душу. Змінювати нічого не потрібно.  Дякую. Знесилився я. Наступного разу у таке далеченько на машині поїдемо. Ти можеш дорогу вказувати? Для мене важливо у ями не провалитися та буреломи об’їжджати доведеться.  Я не люблю залізо. А твоє ще й смердить. Щось придумаю, більш приємне для Мольфара. Тільки не мітлу! Я великий, вантажний. Ще на палке сидіть не добре для сидниц.

Навка розсміялася задерикувато та заразливо. В очах промайнула “хитринка”. Вона щось придумала!

Не хвилюйся. Все буде добре.

 

Пройшов майже тиждень поки Лелет не покликав до себе. Він знайшов місце, де зник Берендей. Все йде “як по маслу”. Нібито я граю роль у якісь дешевій п’єсі. Везіння не може бути постійним. Треба бути обережним. Сподіваюся, що на зворотний бік вдачі сил вистачить. 

Навка висмикнула мене, тобто мою Душу й ми політилі. Вірніше сказати — телепортувалися. За мить ми вже були в лісі біля покинутої зупинки. Життєрадісний розпис будівлі трохи засмучував.  Зараз так не роблять. Фарбу бережуть. Зупинка була не просто пофарбована.  На неї були намальовані ялинки, мультяшний ведмідь. Піонерський табір чи дім відпочинку? Жодних розпізнавальних знаків. Поруч була стара бетонка. По неї мало їздять, якщо їздять взагалі. Сюрреалізм якийсь!

Саме тут востаннє бачили Берендея.  Хто бачив? Що він тут робив? Лісовий. Розпитувати та робити висновки у мене погано виходить, Мольфаре. Тому й звернувся до тебе за допомогою.  Добре. А сліди Берендея залишилися? Я ж ще вчуся, навіть згадки не маю: який вони повинні мати вигляд.  Дивись.

Лелет передав мене образ. Треба було піднятися (чи спуститися, для іншого виміру поняття не зовсім відповідний) ще на один рівень. З’явилися темно помаранчеві, майже коричневі плями. Вони були скрізь біля зупинки, але найбільше біля малюнка ведмедю. 

Цікаво, що Берендей  робив на зупинці. Не на автобус же він чекав. Тут давно ніхто не їздить. Заборонена зона у людей. Ще одна загадка. Чекав не на людину? Згадки не маю. Доведеться тобі попрацювати. Я вас залишу. Вибач, багато справ треба робити. Ти вже навчився встановлювати зв’язок. Зі мною також легко, як з Навкою. Поклич, прийшли образ чи питання. Я відповім. Завжди до твоїх послуг, Мольфаре!

Вимовив ці слова Лелет зник, був тут і вже немає. Не змінює власні звички. Ми продовжили огляд. Нічого цікавого, суттєвого не знайшли.

Дивно. Що, Живенький? Дивись, найбільше слідів біля малюнка ведмедя.  Берендеї їх люблять. Як сильно? Враження, що він бажав цілувати зображення.  А якщо він бажав щось домалювати? Навка! Ти просто золото. Треба більш уважно оглядати. Нічого не бачу. Я теж. Все одне, не просто так він тута валандався. Добре. А де Лесовий, треба побалакати. Біля мене. Але … не всі Лісовики колись були людьми. Цей, наприклад, у минулому житті був вовком. Душ не вистачає? Ліс великий, а людини, майже, немає. Треба комусь працювати. У Лісових таке трапляється. 

Бесіда з вовком-лісовиком мало чого дала. Та й не розмова це була у нашому розумінні. Обмін образами, як з котом. Добре мати таку помічницю, як Навка! Він бачив Берендея саме тут. На кого чекав не знає, але не дочекався. Так й залишився на поодинці. Мене він відправив до хащів. Ще Берендей насторого заборонив ходити у покинуте місто. Тут поруч, близько десяти верст. Казав, що там небезпечно. Треба його очистити, а поки - ні ногою туди! Сліди Берендея вели вздовж дороги.

У нас не залишилося вибору. Треба було переміститися у заборонене місто й вже там вирішувати: що робити надалі.