Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Намагання пошуткувати вийшло у невелику лекцію щодо екології від лісової чарівниці. 

Під час розмови ми не припиняли обійматися. Дійсно почуття дотику відкрилось Навке нещодавно та вона, як маленька дитина не може награтися. Безумовно, вона не жінка у звичайному сенсі, я пам’ятаю слова Лелета. Але як дух вона вочевидь була жіночого роду! Мене це подобається. Спогади про Благодать піднімали на небеса, та  визивали непереборне бажання повторювати політ. Мене переповнювали нові відчуття, також усвідомлення, що як раніше вже не буде. Цей світ назавжди увійшов в моє життя.  

Навка! Ти чуєш мої думки? Це ж особисте. Ніхто не має змогу їх почути без твого дозволу. Якщо щось треба — прийшли мені образ. Так буде краще. Мене спала на розум така ідея: якщо залишити тіло тут, під охороною наших русалок, я с тобою можу полетіти за Лелетом. Чудово. Так, це можливо. Але треба почекати. Він обов’язково розповість про місце  де востаннє бачили Берендея. Тоді спробуємо. Тобто трохи часу ми маємо.  Треба відвідати домашніх. Та й діти обіцяли сьогодні з міста приїхати. Хтозна, як надовго ми зникнемо з їх очей.  Добре. Я відчуваю. Роби домашні справи, а я почекаю. 

 

Мабуть, час для нас біг скоріше. Чи так здається від великої кількості нових вражень? Домашні навіть не помітили моєї відсутності. Весна, щодо лисовини для внуків — ще не на часі. Тільки пес з радісним гавканням лізе цілуватися. Він завжди так робить, нічого надзвичайного. Але дехто на мене чекав. Домовий. Не встиг залишитися на поодинці, як у голові прозвучало:

Як там Годованець? Більше не прийде. А він дійсно був небезпечним. За його розповіддю він повинен у смерти принаймні одного господаря.  Дух не має змоги вбити людину. Цей знайшов засоби. Ти також його вбив? Бажання було, але не зміг. Поки він розповідав про себе, я ледь стримувався. Надалі зрозумів, що він на шляху до Каяття, та бажання вершити самосуд зникло. Для мене це б було занадто. Ти любиш домовиків? Гадки не маю. Поважаю вашу працю, вашу індивідуальність — це так. Годованець виявився непересічною особистістю. З темним минулим.  Куди він подівся? Лелет казав, що Наставник його забрав. Наставник, ти його бачив? Ні, бачив лише, як Годованець розчинився у повітрі серед двох концентричних соляних кіл.  Чому Лелет його не взяв? Казав, що це справа Наставника.

Мене здалося, чи дійсно поваги у голосі Домового додалося?

Мене русалки допомогли. Наказували передати, що чекають у гості. Дякую, але це не до чого. У них танці на думці, а у нас господарство. Я лише передаю запрошення. Примушувати ніхто не збирається. До речі, Годованець саме до них бігав. 

Домовий замовк. Я розумів, можливо це почуття було взаємне: здобути знання та сила давали мене змогу примусити духа показатись, підпорядкувати собі, але навіщо? Для задоволення власної цікавості, чи того гірше — марнославства? Треба поважати особистість та її вибір. Мовчання тривало кілька хвилин.  Мне здалося, що розмова закінчена, ані ні!

Ти не знахар, ти Мольфар. Велика різниця? Величезна. Мольфар має доступ до потаємних знань, але головне те, що він не в змозі  застосувати ці знання на шкоду іншим.  Ти правий. Іноді мене здається, що я власного вбивцю почну лікувати.  Ти ж розумієш, вбити можна лише тіло, Душа залишається Мольфаром. Раніше були здогадки, зараз, ти правий, я впевнений у цьому. Ми тут порадились з громадою. Треба тебе подякувати. Дякую, мене приємно, але я ж це й для себе також робив. Ми це знаємо.  Я не шукав вигоду, за вами немає боргу. Так, ми розуміємо, що твої пригоди не закінчаться ніколи. З Годованцями ще зустрінишся. Робота у тебе така. Можливо тебе знадобиться наша допомога. Прийми цей знак.

Мене був посланий образ, який я не в змозі описати словами. Там було багато чого: звуки, запахи, зображення. Всі органи почуття були залучені. Але, на мій подив, запам’ятав я його легко, с першого разу. Він як енергетична кулька увійшов в мою руку та залишив слід трохи вище долоні.

Дякую, що це? Печатка Домовика. Якщо зустрінеш когось з наших,  покаж й тебе будь-яка допомога буде надана. Дякую. Це коштовний подарунок. Я вас не підведу. А про русалок подумайте. Вони сумують у лісі одні.

 

В ліс мене тягнуло ніби магнітом. Домашні вже не звертали увагу, бо знали, що без природи мене життя буде не мило. Головне — повертаюсь цілим та неушкодженим. Собака ув’язався за мною. Не очікував на такі веселощі. Русалки створили морок (білку) й … За пів години песик втомився бігати, та лежав виснажений. Майже, не рухався. Всі відчували щастя та спокій. 

Тим часом Навка стягнула мене до праці. Вірніше — моє ментальне тіло, чи астральне? Схід має власну мову, я її погано знаю. Мене ж завжди цікавила суть питання, а не її визначення, тобто назва. Ідея щодо мандрування Душі  виявилася життєздатною. Ми миттєво переносилися до потрібного місця. Залишилося “лише” оглянути пацієнта, зрозуміти діагноз. Я вже знав як керувати енергетичними потоками організму та стимулювати цілющі здібності Души. Джерело завжди було поруч. Без його допомоги, я, мабуть, й не впорався б. Принцип “не нашкодь” завжди був головним. Для мене найважче  було зрозуміти проблему Сутності. Рятував виключно повний настрій на пацієнта. 

Навка мала чудовий, неймовірний зв’язок з усім Поліссям. Мене здавалося, що вона узмозі відчувати будь-яку травинку, комаху. Про більш великі істоти мова вже не йде. Але у конкретних проблемах особі, збоях в його енергетиці краще розбиратися виходило вже у мене. Добрий тандем у нас утворився!