Деніел Кіз - Війни Міллігана

зібрались у кімнаті Ґейба. Боббі дістав картонний пакет з-під йогурта та розірвану футболку.

— Так, спочатку треба процідити м’якоть, — пояснив аллен.

Він проколов дірку в дні пакета, закрив її тканиною зсередини й почав крізь саморобний фільтр переливати напій у другу пляшку з-під молока.

— Тепер краще відійдіть, бо запах може і з ніг збити. А коли покуштуєте — зрозумієте, чому його ще називають гнилим трунком. Хоча якщо смак напою не викличе огиди, то і м’якоть можна з’їсти.

— А н-н-навіщо її їсти, якщо вона бридка на смак? — Річард кинув на нього спантеличений погляд.

— Для того, для чого ми й п’ємо, — усміхнувся аллен.

Вийшов майже галон[8] випивки, і вони вирішили якомога швидше все випити й знищити докази. Боббі визирнув за двері, перевіряючи, чи все безпечно. аллен налив трохи у велику склянку з емблемою «Кока-Кола» та скуштував. На смак — як бензин з кислотою з акумулятора: рідина прошкреблась униз горлом, опалила серце й каменем впала кудись крізь шлунок. Треба було сказати іншим, що це справжня мука, але він вичавив:

— Просто… чудово!

Боббі запитально глянув на Річарда, і той відповів:

— Я зм-м-можу, н-н-нормально.

Шмурдяк випили швидко.

Після того як вони разом швиденько прибрали всі докази, хвилин двадцять у кімнаті було тихо — окрім звуків радіо. В аллена було таке враження, наче все тіло заціпило. Звуки сприймалися спотворено. У голові паморочилося. Накочувалася депресія. Рівночасно неймовірним чином він почувався щасливим, хоч і дезорієнтованим. Річард невдовзі заснув під ліжком Ґейба. Боббі ледь не впав з унітазу й оголосив, що його тіло померло десять хвилин тому. Лише Ґейб та аллен лишилися достатньо у свідомості, щоб раптом зрозуміти, що вони не продумали.

— Господи, які ми ідіоти! — вигукнув аллен. — Річарду й Боббі треба пройти через коло, щоб повернутися до кімнат! Є ідеї?

Ґейб важко піднявся на ноги й почухав свою біляву голову.

– Іди до кола й попроси у наглядача голку і нитку. Йому доведеться піти у медпункт — вони тримають голки у шафці під замком. Тим часом я їх пронесу. Головне — не дихай. І не спотикайся.

Судячи з усього, органи чуття аллена працювали не так добре, як у Ґейба, але він знав, що велетень все одно був теж п’яний. Він спробував зібрати думки докупи та обдумати план дій.

— Ну, а якщо він запитає, навіщо мені голка?

— Скажеш, що порвав сорочку й хочеш зашити.

аллен потрусив головою, щоб мислити чіткіше:

— Я ж не рвав сорочки.

Ґейб нетерпляче насупився та одним рухом відірвав кишеню від сорочки аллена.

— Рвав, — простягнув йому кишеню.

аллен зробив, як сказав Ґейб. Щойно наглядач пішов у кімнату медсестри шукати голку, Ґейб пробіг через коло, несучи Боббі під правою рукою і Річарда під лівою. аллен з полегшенням пішов до себе, обережно ставлячи одну ногу перед іншою. У кімнаті він заснув, перш ніж голова встигла торкнутися подушки.

(4)

Наступного ранку в аллена було таке відчуття, наче його мозок перетворився на прес-пап’є, яке засунули в баскетбольний м’яч. Носові пазухи розпікало, натякаючи на те, що розплющити очі буде боляче. У темряві власної свідомості він побачив себе самого у світлі — на сцені реальності. Як же дивно, що сам аллен ніколи не бачив сцени, аж поки артур не пояснив їм, що поговорити з кимось поза межами родини чи опинитися в реальному світі можна, лише стоячи на сцені. Зараз він бачив її абсолютно чітко. І бачив, як сам він стоїть, наче комік перед глядачами, а інші ховаються за кулісами чи поруч у темряві. Він хотів вклонитися й залишити сцену, але прожектор переміщувався за ним, утримуючи його в’язнем променю світла.

До аллена дійшло, що артур і рейджен хочуть, щоб він сам переніс похмілля й тому не пустять нікого на сцену. Йому доведеться самостійно відповідати за наслідки своїх дій.

— Любиш кататися — люби й санчата возити, — англійська вимова артура зійшла з його губ і луною повисла в кімнаті.

аллен спробував встати. У роті пересохло, а суглоби задерев’яніли. Напитися до синіх чортів уночі та встати о 5:30 — просто тортури. Нарешті він примусив себе виповзти з кімнати й дійти до фонтанчика з водою. Випив він, мабуть, з галон. Здавалося, під очима повісили мішки з піском.

— Господи, допоможи мені це пережити, — простогнав аллен.

У загальній кімнаті мовчки страждали Боббі та Річард. Боббі підняв на нього налиті кров’ю очі:

— Відчуття таке, наче я з’їв динамітну шашку.

Річард мав непоганий вигляд, зважаючи на умови. Він уже одягся на засідання й більше переживав, аніж мучився похміллям.

— Ти ж подбаєш про Зигмунда і Фройда, Біллі? — спитав він, змахуючи коричневий чубчик з очей.

— Звісно, — відповів аллен. — І я обов’язково розмовлятиму з ними, щоб у них не розвинулися комплекси.

Річард усміхнувся й одразу скривився від головного болю.

— Не хочу, щоб вони забули мене, якщо я не відразу повернуся. Мене можуть затримати на кілька днів у в’язниці після слухання.

Коли настав час іти, Річард встав і глянув на аллена й Боббі. У його очах стояли сльози. Боббі й сам ледь стримувався, тому відвів погляд і схопив його за руку.

— Тримайся, друже.

Прощання урвав Рузолі, який разом з Льюїсом увірвався в кімнату й заволав:

— До стіни, падлюки! — він відштовхнув кількох зомбі та кілька разів пройшовся вздовж шеренги пацієнтів. Очі в нього горіли вогнем, а ніздрі роздувалися. — Так, бидло, ви, чорт забирай, стоятимете тут весь день, аж поки не зізнається той, хто написав на стіні, що я членосос!

аллен здавив у горлі сміх. Саме в цей момент у гучномовець оголосили ім’я Річарда — він мав підійти до кола. Той уже зробив кілька кроків, коли Рузолі заволав:

— Назад у шеренгу, виродку!

Річард до смерті перелякався і зблід:

— Але, с-с-сер, я м-м-маю їхати в с-с-суд.

Очі Боббі стали крижаними.

Рузолі схопив Річарда за сорочку.

— Послухай мене, покидьку. Коли я скажу срати — ти присядеш. Коли я скажу підставити зад — нахилишся. Я що, неясно говорю? — він жбурнув хлопця об стіну, і той ударився головою. — Зрозуміло? Тобі зрозуміло?

Рузолі підтягнув хлопця назад у шеренгу. Тут почувся тихий, але погрозливий голос Боббі:

— Заберіть від нього руки.

Рузолі холодно глянув на Боббі, потім знов на Річарда.

— Стіл, ти що, його трахаєш? Оцього виродка?

Боббі став між Рузолі й Річардом, дістав зі шкарпетки лезо та одним рухом по дузі перерізав зап’ястя Рузолі аж до кістки. Ніхто й