Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

кулеметах усієї чоти, як ця істота вбиває солдатів ООН, а потім

нападає на нас, пане капітане.

Торссон захитав видовженою головою, примружуючи очі, поки

вони ледь не зникли.

— У нас нема трансляцій від чоти за весь час бою і нема

завантажених даних...

— Нас глушили, — перебила Боббі. — Я теж утратила

радіозв’язок, коли наблизилася до чудовиська.

Торссон продовжив, ніби вона нічого не говорила:

— І ми втратили все локальне спорядження, коли матриця

орбітального дзеркала впала на купол. Ви були поза зоною

падіння, але ударна хвиля відкинула вас майже на чверть

кілометра. Ми не відразу вас знайшли.

«Ми втратили все локальне спорядження». Такий прозаїчний

спосіб описати те, що сталося. Уся чота Боббі розвіялася

шрапнеллю і димом, коли на них з орбіти гупнуло дзеркало —

пару тисяч тонн. Медичний монітор почав тихо дзвеніти, але

ніхто не звертав на це уваги, тому й вона теж.

— Мій костюм, пане капітане. Я теж стріляла в чудовисько. Там

досі є моє відео.

— Так, — сказав Торссон. — Ми перевірили відеожурнал

вашого костюма. Нічого, крім статики.

«Це наче поганий фільм жахів», — подумала. Героїня бачить

чудовисько, але ніхто їй не вірить. Друга дія: її ганьблять на

військовому трибуналі, й вона спокутується лише у третій дії, коли чудовисько повертається і вбиває всіх, хто не вірив...

— Зачекайте! А яким кодеком ви користувалися? У мене стара

модель костюма. Для стиснення відео він використовує версію

5.1. Скажіть про це техніку, і хай спробує знову.

Торссон кілька секунд не зводив з неї очей, а тоді витягнув свій

планшетний термінал і зв’язався з кимось.

— Принесіть бойовий костюм сержантки Дрейпер до її палати.

І відправте з ним техніка з приладами для відеоперегляду.

Він сховав планшет і подарував Боббі ще одну зі своїх

моторошних посмішок.

— Сержантко, мушу визнати, мені страшенно цікаво, що ви

хочете мені показати. Якщо це все ж якась хитрість, то ви для

себе виграли тільки кілька зайвих хвилин.

Боббі промовчала, але її реакція на ставлення Торссона

змінилася з остраху на злість, а тоді на роздратованість. Вона з

зусиллям піднялася на вузькому лікарняному ліжку, відкинула

ковдру і сіла боком до співрозмовника. З огляду на її розміри, її

безпосередня близкість зазвичай або лякала чоловіків, або

заводила їх. У всякому разі, їм ставало незручно. Вона трохи

нахилилася до Торссона і не без задоволення зауважила, як він

відсунув свій стілець назад на таку саму відстань.

Огида на його обличчі підказала їй, що він одразу ж розгадав її

намір, і Торссон відвів погляд від її усмішки.

Двері палати відчинилися, і пара флотських техніків закотила

на візку її костюм. Він був цілий. Його не пошкодили, витягаючи

Боббі. Вона відчула, як до горла їй підступив клубок, і проковтнула його. Боббі не збиралася виказувати навіть

секундну слабкість перед цим клоуном Торссоном.

Клоун вказав на старшого з двох техніків і сказав:

— Ви. Як вас звати?

Молодий технік виструнчився, віддав честь і відповів:

— Помічник електрика штаб-сержант Сінґх, пане капітане!

— Пане Сінґху, сержантка Дрейпер стверджує, що її костюм

використовує інший відеокодек, аніж нові костюми, і саме тому

ви не змогли прочитати її відеодані. Це правда?

Сінґх ударив себе долонею по лобі.

— От лайно! Так... Я не подумав... Це старий костюм Моделі ІІІ

Голіаф. Коли почали розробляти модель IV, то повністю

переписали прошивку. Зовсім інша система зберігання відео.

Це ж треба, почуваюся дурнем...

— Так, — перервав його Торссон. — Робіть усе необхідне, щоби

показати відео, збережене на цьому костюмі. Що швидше ви це

зробите, то менше часу в мене буде на роздуми про затримки, викликані некомпетентністю.

До честі Сінґха, він нічого не відповів, а відразу ж під’єднав

костюм до монітора й почав працювати. Боббі оглянула свій

костюм. На ньому було чимало подряпин, але загалом він не

мав серйозних пошкоджень. Вона відчула сильне бажання

одягти його й показати Торссону, куди тому слід запхнути своє

ставлення.

Нова черга