Олексій Анатолійович Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

закричали пташенята. – Цей юнак зробив для нас таке добре діло! Хіба ти не бачиш дракона, що там лежить? Коли він приповз, щоб нас з'їсти, цей юнак убив його і врятував нам життя.

Почула птиця Симург речі своїх пташенят і розкаялася у своїх намірах. Віднесла камінь назад, повернулася і, розпростерши крила, прикрила юнака від сонця.

Ось прокинувся юнак, а над ним літають, наче метелики, і щебечуть пташенята, а їхня мати, птиця Симург, розпростерла крила і прикриває його своєю тінню. Дуже здивувався юнак. А птиця Симург йому й каже:

– Не дивуйся, чоловіче, і не бентежся. Справа в тому, що цей дракон, якого ти убив, кожного року пожирав моїх пташенят, а я не знала, що це робить він. Через дракона у мене досі не було діток. Тепер ти убив мого ворога, і яке б добре діло я для тебе не зробила, все одно воно не зможе зрівнятися з тим, що зробив для мене ти.

Тоді юнак сказав:

– Ну, добре, поспав я біля твоїх пташенят і гарно відпочив, а тепер з вашого дозволу по-тихенько піду далі.

– Якщо ти йдеш, – мовить птиця Симург, – проси у мене будь-якої допомоги.

– Нічого мені не треба, щоб ти була здорова! – відповідав юнак.

Птиця Симург вирвала у себе кілька пір'їн і сказала:

– Ось візьми ці пір'їни і гарненько бережи їх. Коли з тобою що-небудь трапиться, спали одну пір'їну, і тієї ж миті я з'явлюся поруч.

Розпрощався юнак з птицею Симург і знову вирушив у дорогу. Коротко йшов, чи довго, прийшов до одного міста і зупинився в оселі у бідняка, який жив на околиці. Помітив юнак, що жителі цього міста з голови до п'ят одягнені в чорне, і запитав свого господаря:

– Чому це жителі вашого міста одягнені у все чорне?

І господар розповів йому, у чому справа:

– Бачиш, братчику, через наше місто протікала ріка, а тепер в її руслі поселився дракон. Кожного дня жителі нашого міста віддають драконові дівчину, і, коли він підводиться, щоб її з'їсти, по руслу тече трохи води. Дракон вже з'їв усіх дівчат у нашому місті, і завтра до нього мають повести дочку падишаха. Тому все місто носить траур.

– А де той дракон? – запитав юнак.

– Якщо підеш вздовж річки, він якраз і буде на самій околиці міста, – пояснив господар.

Незадовго перед заходом сонця юнак узяв свою зброю і вирушив до того місця, на яке йому вказав господар. Через деякий час прийшов він до русла тієї самої ріки, подивився – а там лежить і жадібно облизується величезний дракон. Юнак підійшов до дракона ззаду і випустив одну за одною чотири стріли. Він пробив стрілами голову дракона, а потім підбіг, ударив дракона по шиї своєю діамантовою шаблею і убив його. Русло ріки наповнилося водою, змішаною з кров'ю, яка потекла в бік міста. А юнак вирізав із спини дракона ремінь величиною з підпругу і повернувся назад. Прийшов він до того чоловіка, у якого гостював, і наче і не було нічого, сів і почав розмовляти з господарем оселі.

Коли жителі міста побачили, що тече вода з кров'ю, вони дуже здивувалися. «Мабуть, хтось убив дракона», – вирішили вони і поспішили порадувати падишаха. І ось усе місто почало святкувати, обличчя людей осяяло світло радості. А назавтра падишах велів оголосити:

– Нехай до мене з'явиться той, хто убив дракона і я віддам за нього свою дочку.

Багато хто приходив до падишаха і говорив:

– О падишах, це я убив дракона і чекаю на твою нагороду.

А падишах запитував їх:

– Якщо ти убив дракона, то чим ти це доведеш?

І вони нічим не могли це довести і з ганьбою поверталися назад.

Закаспійська область. Туркмени біля юрти. Закаспійська область.

Того дня так і не знайшовся чоловік, який убив дракона. Тоді господар оселі, де гостював юнак, нічого йому не кажучи, пішов до падишаха і розповів:

– О падишах, так і так: прийшов до нас в оселю гість, запитав у мене прикмети того місця, де оселився дракон, і після того кудись пішов. Мабуть, це він убив дракона.

– Що ж, мабуть, так і є, як ти говориш! – сказав падишах. – Бо якби це була людина з нашого міста, то що вона думала раніше, коли дозволила драконові знищити усіх дівчат нашого міста! – Іди і негайно приведи цього юнака! – наказав падишах осавулові.

Осавул відразу ж пішов за юнаком.

– Гостю, тебе кличе падишах, – сказав він і повів юнака з собою.

– Ну, синку, це ти убив дракона? – запитав падишах.

– Так, падишах, і тепер ви його позбулися.