Олексій Анатолійович Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

роздає в дружини своїм братам чи помічникам, і пері завжди потрапляють у залежність від чоловіка-героя». М. Сакалі * * *

Текінка

Піри

«Пророки, згадувані в Корані, а також традиційні образи історичних персон, популярних в арабському фольклорі і пов'язаних з розповсюдженням ісламу, служили основою для появи культу святих, назв місцевості і переказів про «пірів»-покровителів».

Шарустам Шамусаров

Піри (перс, в однині пір, «старець»). У міфологіях тюркомовних народів Малої і Середньої Азії покровителі різних занять (робіт). Уявлення про покровителів професій беруть витоки в доісламських традиціях, найбільший розвиток отримали в міфології турків. Із затвердженням ісламу роль пірів перебрали персонажі мусульманської міфології: Нух у Середній Азії шанувався як покровитель теслярів; Дауд – як покровитель ремесел, пов'язаних з обробкою металу; Фатіма (Бібі Патма у туркменів, Бібі Фатіма у узбеків і таджиків, Батма Зуура у киргизів) – як покровителька жіночих занять; Дюльдюль (Дюль-дюль-ата) – обожнюваний кінь Алі – як покровитель конярства у туркменів і т. п. Деякі піри за походженням – місцеві доісламські божества: Амбар-она, Бобо-Дехкон, Коркут, Аймуш (покровитель вівчарства у карачаївців), Зенгі-баба (покровитель великої рогатої худоби у народів Середньої Азії), Жилкиші-ата (покровитель конярства у казахів) і т. д. Деякі давні божества-покровителі були замінені мусульманськими персонажами, що взяли їхні функції. Приміром, функції шанованого в Середній Азії божества – покровителя вівчарства (Чопан-ата у узбеків, Шопан-ата у казахів, Чолпон-ата у киргизів) у туркменській міфології перейшли до Муси. Один і той самий персонаж мусульманської міфології у різних народів може виступати піром різних професій: так, Увейс Карані в Середній Азії шанувався як покровитель розведення верблюдів (Вейс-баба, Вейсель-кара у туркменів, Ваіс-бобо, Султан-бобо у узбеків, Ойсул-ата у киргизів, Ойсил-ата чи Ойсил-кара у казахів), а в Туреччині – як покровитель шорників і майстрів, які виготовляють бідони. Популярними пірами є також Буркут-баба, Ашікайдин, Кам-бар, Мір-Хайдар – (Хайдар-баба) – господар вітру у туркменів, деяких груп казахів і узбеків, Жалангаш-ата – господар вітру у деяких груп казахів. Наілодж-бобо (Наладж-баба) – покровитель чигирних робіт у узбеків і туркменів Хорезмської оази, Чекчек-ата – покровитель розведення кіз у киргизів.

У суфізмі пір – старець-наставник.

У міфології татар-мішарів пір – злий дух.

Порхан

У туркменів – шаман. У якутів «оюн» для чоловіків і «ураган» для жінок, у ненців – «тадебя», у юкагирів – «алма», у саамі – «нойда», у казахів – «бакси», у хантів – «йолта-ку».

Уже у глибоку давнину уява людини заселяла оточуючий світ духами. Ці могутні і зазвичай невидимі істоти нібито перебували повсюди: у лісах, степах, горах і водах. У кожному окремому урочищі міг жити особливий дух-господар. Навіть на небі і під землею мешкали духи. Одні з них посилали людям блага, інші прагнули принести шкоду.

Звички і особливості духів «знали» шамани. Вони «уміли» належною жертвою прихилити їх до покровительства чи просто утримати від зла.

Тюркомовні народи вірили, що у шаманів є особливий камінь, за допомогою якого можна викликати дощ, сніг і непогоду.

Словом «кам» називали своїх шаманів тюркомовні кочівники, наприклад, половці, які жили в південноросійських степах. Обрядові дії шамана у стані екстазу – камлання.

Таджики і узбеки вірили, що духи-парі закохуються в людину і вимагають від неї кохання у відповідь. Якщо обранець парі не відповідає на кохання і не погоджується прийняти на себе служіння духові, парі карає його хворобою. За кохання парі дарували людині удачу, наприклад, на полюванні, або властивість передбачати долю і виліковувати хвороби, виганяючи злих духів. Зазвичай людина, обрана духом-парі, стає шаманом.

Стабільно зберігається шаманство в побуті народів Середньої Азії і Казахстану. Тут шаманство вже давно сприймалося як частина ісламу. Віра в духів, у святих, іноді й просто у надприродні сили притягує до шаманів людей.

* * *

Закаспійська область. Руїни Старого Мерва. Могили Асхабів

Сімруг

Туркменський сімруг або (симрух) походить від іранського сімурга (симурга). В іранській міфології симург (сімург /фарсі/) віщий птах.

Назва походить від авестійської назви орлоподібного птаха. Інколи симург виступав знаком долі (поема «Шахнаме»). Деякі джерела показують його