Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

      —  Ти що всерйоз розглядаєш можливість того, що він говорить правду? -- махнув у мій бік рукою, вимовив Мазахст.

      —  Так, навіть більше скажу. Я зміг зчитати деякі спогади, там реально світ живе без магії. На жаль, я пробився лише до дитячих спогадів, і як і чому він у цьому світі опинився, дізнатися не вийшло... - відповів серйозним тоном Хорні.

      —  Тоді його точно необхідно доставити на метрополію, це ж уяви які перспективи, світ без магії, вони нічого не зможуть протиставити нам. - жваво заговорив Мазахст.

      —   А ось із цим я не впевнений. - спокійним тоном відповів Хорні,- Я побачив у його пам'яті вибух немагічної бомби, що знищив ціле місто. Якість спогаду, звісно, була не дуже, він сам бачив цей вибух на чомусь схожому на камінь пам'яті.

      —  Серйозно,- задумливо промовив Мазахст,- Координати світу виявити не вийшло?

      —  Ні, але гадаю, в метрополії впораються, там є фахівці не рівня мені,- відповів Хорні.

     —  Ой годі прибіднятися, наймолодший магістр менталіст в імперії за останнє століття,- відмахнувся рукою від співрозмовника Мазахст.

     —  Це не скасовує того, що в службі безпеки працюють набагато досвідченіші й сильніші менталісти.

     —  Так давай приступимо до другого раунду,- сказав Мазахст,- Я спробую відвернути його від захисту свідомості, а ти знову спробуй влізти до нього.

     Як саме він зібрався мене відволікати, я відчув наступної миті. На мене знову була відправлена така ж техніка як і його синочком. Біль миттєво змусила мене забути про все, крім самого болю.

     Довго тортури не протрималися вже секунд через тридцять настало блаженство. Мабуть Мазахст використовував нову техніку. Своєрідні гойдалки тривали хвилин десять, кожні півхвилини він змінював техніку на протилежну. Як я зрозумів сенс дій, він постійною змінною моїх відчуттів хотів змусити скинути захист свідомості. 

        Напевно, якби захист я підтримував самостійно, то так би й сталося. Я взагалі практично перестав міркувати після десятої зміни відчуттів. Для мене взагалі зник зовнішній світ і мене перестало хвилювати те, що відбувається за межами мого тіла.

    Я, чесно кажучи, навіть перестав себе усвідомлювати як особистість.  Найімовірніше, якби хтось наказав мені вбити себе, то так би й сталося. Але, на щастя, цього не сталося, і коли я знову прийшов до тями, чувся неприємний звук, найімовірніше, тривоги. А обидва мої мучителі виглядали дуже стривоженими.

      —  Говориш схоже на те, з чим зіткнувся мій син? -- стривожено запитав у Хорні Мазахст.

     —  Та тільки менших розмірів і літаючих з величезною швидкістю,- відповів він. У цей момент я відчув сильний поштовх землі, все в приміщенні підстрибнуло, крім мене, я продовжував висіти в повітрі. Через кілька секунд донісся гучний звук вибуху.

     —    Черговий щит пробито, - нервово промовив Мазахст. Я від нього так само відчув невеличкий страх,- Основний встигли підняти, нам час на бойові пости.

      Після цих слів обидва чоловіки вибігли з камери. А я ж тільки почав більш-менш міркувати після тортур. Тільки зараз до мене дійшло що ж відбувається зараз. А зараз явно за мною прибула Ліка і почала штурм табору.

      Що до речі й підтвердилося. У нейромережі світилося повідомлення від неї передане через штурмового дрона. Сама Ліка перебувала на орбіті, щоб не потрапити під відповідні дії псионів, і звідти координувала майже сотню бойових дронів і дроїдів.

      Для того щоб не втрачати зв'язок з дроїдами вона збиралася за допомогою тактичного ядерного заряду розчистити дерева над табором. І судячи з того, що я відчув, їй це вдалося.

     Той потужний вибух найімовірніше і був підрив заряду. Про що до речі повідомила нейромережа, показуючи дещо підвищений радіаційний фон. Нічого страшного, якщо перебувати в цій місцевості не більше кількох діб.

     Це мене обрадувало, але мені варто було якомога швидше звільнитися, не хотілося потрапити під дружній вогонь. Трохи розігнавши свою свідомість за допомогою пси-енергії, я взявся за руйнування енергетичного павутиння, що тримає мене.

     Знову випущена кров вкрила мене в місцях, де, за моїми відчуттями, знаходилися енергетичні лінії. Я вже зібрався активувати руйнування, як згадав, що Мікіль мене навчила енергетичного зору.

       Про всяк випадок я спробував викликати в себе ті відчуття, коли я бачив енерголінії перед тим, як втратити свідомість. Це вдалося мені напрочуд просто, і за пів хвилини зміг озирнутися. Як виявилося, вся камера була покрита переплетенням енергетичних ліній.

     Сам же я був за відчуттями в якомусь енергетичному коконі.  Побачене показало мені, що не дарма я вирішив оглянути все енергетичним зором. На моєму тілі виявилося в кілька разів більше ліній з енергією, ніж я відчував до цього. Більша частина була не прямо на тілі, а на відстані в кілька сантиметрів, також було небагато ліній, що входили прямо в моє тіло.

      Довелося перерозподілити кров між усіма лініями. Це було дуже складно тримати в голові подібну складну конструкцію телекінетичної хмари, що підтримує кров у повітрі. У мене ледь мізки не почали плавитися, але тут до роботи підключився тактичний модуль і зняв з мене трохи навантаження.

     Це вочевидь була не профільна робота тактичного модуля, встановленого всього кілька тижнів тому, але, мабуть, навантаження на мозок було занадто високим і нейромережа змогла перепрофілювати імплант на роботу не за профілем.

      Активація знищення своєї крові в такій кількості витратила доволі велику кількість енергії. Мій резерв просів напевно наполовину після цієї дії.  Але це було не головне.

      Головне було в тому, що мені таки вдалося звільнитися. Я одразу після знищення енерголіній разом із кров'ю впав на підлогу. Рухатися було дуже важко, м'язи мого тіла за більш ніж добу нерухомості вельми сильно затекли. А тому я навіть не міг встати на ноги.