Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     І я подумав, а чи зможу я щось робити за межами тіла в частинах тіла, з'єднаних з основою. Складна насправді думка і дещо божевільна, але що поробиш у такій ситуації необхідно хапатися за соломинку.

    Як вона мені в голову прийшла я навіть і не зрозумів. Надто незвично міркувати про частину тіла за межами тіла, але водночас з'єднану з тілом. Потрібно було наважуватися на дії.

     Я, звісно, залишив на зондах послання Ліці про все, що сталося зі мною, і про те, що збираюся зробити, але коли вона знову повернеться в цей світ, я не знав. Та й взагалі мене брали деякі сумніви з приводу того, що їй вдасться впоратися з такою кількістю магів. 

      Побачені можливості всього лише синочка магістра в одній дисципліні телекінезу мене вразили. А тут слід додати ще телепортацію, продемонстровану Мазахстом, копання в мізках Хорні та багато іншого. Ось і стає навіть трохи страшно за Ліку.

    Адже тоді під час зіткнення проти нас був лише один, та й той ще студент, а зараз їй протистоятимуть два дорослі маги і кілька десятків студентів із різним рівнем підготовки.

     Так ще слід враховувати, що зараз маги будуть на своїй території. А значить за замовчуванням у них тут може бути кілька сюрпризів. Я б на їхньому місці захистив би свою базу за останнім словом техніки, ну або у випадку магів - магії.

    Чекати в принципі було нічого, невідомо коли Ліка зможе мене врятувати.  Та й чи зможе зовсім звільнити мене. А тому я приступив до виконання тієї божевільної ідеї, яка прийшла мені в голову. 

    Насамперед варто було придумати спосіб яким чином отримати частину тіла за межами тіла. Трохи подумавши, я прийшов до думки, що в цьому мені допоможе кров. Втрата деякої кількості цієї рідини критично на моєму стані не позначиться, а тому я вирішив ризикнути.

    За допомогою наноботів на нозі змусив текти мою кров. Зараз була перевірка працездатності моєї ідеї, чи зможу я виконувати техніки в межах своєї крові. Це був дуже важливий момент, від нього залежали всі подальші мої дії щодо свого звільнення.

     Тож нерви мої були на межі. Я просто не уявляв, як ще можна буде звільнитися, окрім як за допомогою цієї не найадекватнішої ідеї, напевно, я все-таки дещо поїхав дахом у зв'язку з усіма цими подіями.

      На щастя я мав рацію, і я міг нехай і обмежено використовувати техніки за допомогою своєї крові. Кров опинилася за межами дії павутиння, накладеного на моє тіло, і цілком могла служити провідником енергії, поки з'єднувалася з тілом.

     Спершу я не міг придумати як контролювати кров за межами свого тіла, не змушувати ж її постійно текти. Так і вбити себе можна буде, витративши занадто велику кількість крові.

     Але тут мені на допомогу прийшовся телекінез, обмежено я зміг його використовувати за допомогою крові. Тепер у мене з'явилася нова кривава кінцівка.  Я вже збирався приступити до подальшого плану, але почувся звук відкриття дверей.

     Поки що я був не готовий до протистояння, а тому за допомогою все того ж телекінезу повернув кров в організм і за допомогою наноботів закрив ранку. Сподіваюся, мене зараз вбивати не збираються.

     Встиг я вчасно, після закінчення загоєння минуло не більше кількох миттєвостей, як двері відчинилися, і в приміщення зайшов синьошкірий придурок. Синок магістра, судячи з емоцій, що йшли від нього, мене він ненавидів усією душею. 

     І зараз від нього тхнуло зловтіхою і передчуттям. Мені відразу не сподобався такий настрій цього виродка. Він явно задумав якусь гидоту щодо мене.

         І я виявився абсолютно правий, цей виродок, подивившись мені в обличчя, посміхнувся і підняв руку. Від нього в мій бік вирушив модульований потік енергії і я закричав від болю. Цей виродок став мене просто так катувати за допомогою псионічних технік.

         Біль, відверто кажучи, був нестерпний. Я намагався якось йому протистояти, вибудовувати психологічні бар'єри, але все це мені не допомагало, біль продовжував терзати моє тіло, яке й так перебуває не в ідеальному стані.

     Усі тортури тривали не більш як п'ять хвилин, але за цей час я ледь не збожеволів від болю, і що найгірше, наноботи і нейромережа не могли відсторонитися від больових відчуттів, і таке враження, що боліло не лише тіло, а й щось інше.

     Виродок же явно насолоджувався ситуацією. Йому катування розумного, який нічим не може йому відповісти, приносило просто таки фізичну насолоду. В емоційному плані ж переді мною стояв чи не найщасливіший розумний у всесвіті.

     Після закінчення тортур цей виродок харкнув мені в обличчя і задоволений собою покинув камеру. Я ж знесилений не міг навіть думати. Було таке відчуття, що мене вивернули кілька разів на виворіт і назад.

     Що цікаво, фізично тіло практично не постраждало, лише прохідність нервових імпульсів була з невідомої причини піднята в кілька разів. А так на тілі не залишилося жодних слідів тих тортур, які я щойно переніс.

     Нейромережа заради порятунку мого розуму вимкнула мою свідомість після того, як змогла все-таки впливати на мене. Що цікаво під час тортур вона також намагалася це зробити, але щось не давало. 

     Цікаві техніки використовує покидьок, вони якось впливають на працездатність нейромережі. Або що найімовірніше, ця пси-техніка якимось чином впливає не стільки на тіло, скільки на свідомість, а зі свідомістю робота нейромережі вельми обмежена в цілях безпеки.

     Прийшов до тями я за кілька годин і одразу приступив до виконання свого плану. Знову відкривши рану, я став виводити частину крові з організму, одночасно збільшуючи регенерацію крові. 

     Цього разу я був уже впевнений у тому, що в мене все вийде, і тому робота відбувалася набагато швидше, ніж попереднього разу.  Кров, що регенерує, дозволяла мені не боятися нестачі крові в організмі.

     Через кілька хвилин у мене вийшло вивести близько півлітра крові без шкоди для організму. І тепер настав вирішальний момент, чи зможу я якимось чином знищити павутинку, яка тримає мене в повітрі і заважає створювати техніки.