Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі - Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі

Килим, що його вкрав Спарапет, було оцінено в тридцять тисяч. Полковник почав був торгуватися, але невдовзі стало ясно, що робить він це лиш заради втіхи говорити про такий скарб, до того ж йому хотілося показати себе перед усіма неабияким покупцем і тонким знавцем, хоч насправді в нього не було тих тридцяти тисяч, ані навіть третини тієї суми. Хаджі-Сеїд спустив п’ять тисяч, але далі вже ані руш. Полковник сказав, що приїде завтра, аби продовжити переговори, і залишив дім Хаджі-Сеїда дуже збентежений.

Становище полковника й справді було жахливе: тут — жінка, яка, здавалося йому, думає лиш про те, як би одкараскатися від нього, там — килим Великих Моголів, що ліг на трепетну душу заповзятого колекціонера всією своєю красою, цінністю й вагою... Проте немудрий інстинкт підказав Сахнову, що обидві його турботи може розв’язати лише вона, мадемуазель Жаннет де Лам’е. А може, йому просто хотілося розважити душу. Так чи інак, але закохані поїхали в ресторан.

Цей вечір минув для Сахнова майже марно, бо він шукав амурної близькості, а Жаннет де Лам’є вдалася до тактики, яка могла завести лише в кут ніжної дружби, та й тільки.

Хоч того вечора полковникові й не дісталося нічого, крім честі провести свою даму, він, проте, повернувся в готель з почуттям впевненості, що знайшов прихильника, а може, й вірного друга. У душі в нього, як в акваріумі, плавцем золотої рибки ворухнулася надія, що ця чарівна істота принесе йому не лише насолоду на ложі кохання, а й дасть змогу все життя милуватися дивовижним килимом...

Про все це на другий день уранці розповів мені сам Мушні Зарандіа, додавши, що нове побачення Сахнова з мадемуазель де Лам’є відбудеться сьогодні опівдні, але він знов умив руки, сказавши, що сам він до цього не причетний.

Я засміявся.

— Ваша ясновельможність, я лише створив стихію, в якій люди самі влаштовують свої взаємини залежно від ситуації. Зверніть увагу, графе, я кажу — я, а не ми, бо за все, що станеться далі, відповідаю я сам, якщо взагалі буде потреба відповідати за віщось і перед кимось.

Тепер мені, треба було збагнути, наскільки можлива була така ситуація, коли Зарандіа лиш розставив сільця, а люди, що опинилися «в стихії», яку він створив, робили те, що якраз і потрібне було йому.

Про все, що відбулося, Зарандіа міг дізнатися лише від мадемуазель Жаннет де Лам’е. Отже, між ними існує зв’язок. Не виключено, що сам Зарандіа виступав тільки в ролі слухача, не даючи ніяких розпоряджень-відповідей. Але який тоді сенс у таких стосунках? Коли вже вона в твоїх руках, змушуй її грати весь репертуар, який їй доступний! Та й не такою людиною був Зарандіа, щоб пустити події на самоплив, якщо він ввів їх у річище, приготоване ним самим, та ще з таким трудом!

Пам’ятаю, як мені спало на думку, що найменший промах Зарандіа міг потягти за собою скандал на всю Європу, і скандал той поставив би найясніший рід у досить двозначне становище.

Я й тут знайшов за краще змовчати.

Того вечора ми мали вечеряти в Кулагіних. Перед тим годині о п’ятій вечора до мене ввійшов Зарандіа.

— Ваша ясновельможність, полковник купив килима Великих Моголів. Вексель на двадцять п’ять тисяч дала Хаджі-Сеїду мадемуазель Жаннет де Лам’є.

— А чому це мадемуазель Жаннет де Лам’є?

— У Сахнова не було грошей, вона позичила йому.

З самого початку все, що було пов’язане з килимом, здавалося якимсь дивним. У мене склалося враження, що Зарандіа хоче вдарити кита не гарпуном, а стрілою з Іграшкового лука...

— Мушні, невже ви думаєте, що інкримінація купівлі краденого килима може хоч трохи ужалити таку впливову особу, як Сахнов?

— Ні, не думаю! Цим не можна зашкодити і квартальному. До речі, я і не ставлю собі за мету нашкодити Сахнову. Полковник воює сам з собою.

— Тоді мені не зрозуміло, що може дати метушня навколо килима?

— Уже дала, графе...— Зарандіа простяг мені аркуш паперу.— Ось висновок експертизи щодо тотожності почерку. Прошу, прочитайте.

«Хоч би не правда... Хоч би фальшивка...» — мало не моливсь я, беручи того клятого аркушика з рук у Зарандіа.

— Та не може бути! — Те, що я прочитав, зовсім приголомшило мене.

Зарандіа мовчав.

Треба було знов оволодіти собою, і, щоб заспокоїтись, я ступив кілька кроків по кабінету. Вернувшись до столу, я знов перечитав текст. Написано було по-німецькому:

«Одержав від мадемуазель Жаннет де Лам’є двадцять п’ять тисяч російських карбованців. Полковник Сахнов». І дата.

— Полковник жандармерії Сахнов,— мовив я, помовчавши якийсь час,— член надзвичайної ради, хрещеник великого князя, взяв двадцять п’ять тисяч російських карбованців у австро-угорської шпигунки — фройлайн Жаннет де Лам’є... Боже мій! Боже мій! Боже мій! Це скандал, це компрометація на весь світ його величності!.. Мушні, де ви взяли цю розписку?

— Мені дав її Хаджі-Сеїд.

— А як же вона опинилася в Хаджі-Сеїда?

— Мадемуазель де Лам’є передає свої донесення у Відень, користуючись каналами Хаджі-Сеїда.

— Облиште ці казки! Усе, що коїться навколо Сахнова, інспірували ви!

— Навіть коли б це було так, я мусив би говорити те, що говорю. Але цікаво, що й насправді все саме так, як я вам сказав.

— Що, у вас немає своїх зв’язків з мадемуазель де Лам’є?

— Поки що немає, ваша ясновельможність. Післязавтра вночі, перед очною ставкою з поручиком Старіним-Ковальським, мій зв’язок з нею буде встановлено. Я чекаю завтрашнього дня, вірніше, вечері в Кулагіних. Цю справу я повинен закінчити не пізніше шістнадцятого, хоч кров з носа. Сімнадцятого я маю бути в Мегрелії, в мене побачення з Датою Туташхіа.

— Стривайте... Звідки ви знаєте, що відбувається між Сахновим і мадемуазель де Лам’є, коли вони лишаються вдвох?

— Від Хаджі-Çeїдa, ваша ясновельможність, і від пані Терехової. Ця дама виявилася дуже здібною.

— Пане Зарандіа, я хочу і зобов’язаний знати все!

— Ваша ясновельможність, ви знаєте саме стільки, скільки і я. Ми говорили з вами про те, що вже відбулося. Про те, чого я чекаю або вважаю за можливе чекати,— я готовий доповісти.

— Говоріть... І, якщо можна, не розказуйте казок!

— Ваша ясновельможність,— всміхаючись, мовив Зарандіа,— ви маєте цілковите право сумніватися в моїй правдивості і в моїй щирості, але у вас немає ніяких підстав не довіряти моїй відданості!..

— Мушні, часто трапляється, що в людях раптом розкриваються риси, яких не сподівався в