Лана Рей - Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей

16 Тіна

Теоретично я знала про те, як діє зілля перетворення. Той, хто його приймає, відчуває жахливий біль поки його тіло змінюється.

Траплялися випадки, коли під час процесу перетворення, люди ставали каліками або помирали, не витримуючи страждань.

Щойно Арман Торенс зайшов у ванну кімнату і зачинив за собою двері, я безсило опустилась у крісло.

Від страху і хвилювання, у мене почали трястися руки. А що, як з цим бовдуром щось станеться?

Я поглянула на годинник і мало не заплакала від розпачу. Йому потрібно витримати цілу годину страшного болю.

Хвилини тяглись, як на зло, дуже довго. Аби відволіктися, я взяла в руки книгу, яку вранці почала читати, але так і не відкрила її. 

Мало того, що Арман Торенс страждав зараз, завтра на нього розпочнеться справжнє полювання.

Торенс стане ціллю для професійних найманців із гільдії вбивць. Мені навіть думати про таке страшно, а йому доведеться все це пережити...

Хоча я не чула ні звуку, я чудово уявляла те, як він зараз кричить і стогне від болю, валяючись на підлозі ванної кімнати.

Бідолашний хлопець... Він ще такий молодий, а вже стільки всього пережив. Сьогодні вперше я не тільки не заздрила Торенсу, а й дуже йому співчувала.

Нарешті я почула, як двері ванної відчиняються і відкрила книгу аби  вдати, що я увесь цей час спокійно читала.

Не вистачало ще, щоб Торенс помітив, що я хвилювалась. Ще надумає собі чогось...

В кімнату увійшов принц Річард, загорнутий в халат Армана. Я знала, що так мало бути, але все одно дуже здивувалась.

Арман Торенс, як завжди, намагався жартувати і навіть посміхнувся. Це мене трохи заспокоїло.

Взявши одяг принца, він повернувся до ванної, щоб перевдягатись, а я видихнула з полегшенням.

Принаймні цей бовдур не скалічів і не помер - це вже добре. Залишилось ще якось пережити королівське полювання...

- Тіно, мені вже час йти. Будь чемною дівчинкою і гарно поводься. До речі, я забороняю тобі водити хлопців в нашу кімнату... - Сказати ще якусь дурницю Торенс не встиг, бо я кинула в нього книжкою.

- Який же ти йолоп, Торенсе...

- Не сердься, принцесо. Я хотів тебе трохи розвеселити, бо помітив, що ти якась сумна.

- Тобі здалося. А якщо хочеш мене розвеселити, то подаруй коштовності, - сама не знаю, навіщо бовкнула цю дурницю.

- Добре. З мене - коштовності, а з тебе гарний настрій, - промовив Торенс і виліз у вікно.

- Не треба мені ніяких коштовностей... Просто повернись живим, - прошепотіла я, опускаючись на підлогу.

У мене з очей полилися сльози. Я сама не розуміла, чому так розхвилювалась через цього нестерпного і самовпевненого йолопа.

Коли я виплакала всі свої сльози, то пішла у ванну, щоб вмитись і прийняти душ.

Випивши м'ятного чаю, я лягла в ліжко, але сон не поспішав до мене приходити.

Перед очима досі стояло усміхнене обличчя Армана Торенса. Тільки б він вижив...

Я неодноразово чула від свого дядька і інших агентів Таємного управління про те, що Арман - дуже сильний і небезпечний темний маг, але все одно хвилювалась і боялась за його життя.

Хтозна, які саме небезпеки чекають на нього завтра? А якщо противників буде забагато і у нього не вистачить магічної енергії, щоб відбитись від них?

Стоп! Такими думками я доведу себе до ранньої сивини. Треба заспокоїтись. Незважаючи на свою молодість, Арман Торенс - один із найкращих агентів управління і досі не провалив жодної місії.

Мій дядько не відправив би свого улюбленця на таку серйозну місію, якби не був впевнений у тому, що хлопець впорається.

Крім того, Торенс буде там не один. Хтось із хлопців обов'язково його підстрахує.

Трохи заспокоївшись, я відчула, що жахливо стомилась і хочу спати.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍