Оноре де Бальзак - Ежені Гранде. Селяни

суду; бо було визнано бажаним, показавши твердість для підтримання авторитету місцевих властей і для впливу на дух селян, виявити в той же час і м'якість, з огляду на велику делікатність обставин. І справді, опір селян, якби він стався, поставив би власті у великі труднощі. Як сказав Ларош, не можна було тягти цілу громаду на гільйотину.

Генерал запросив на сніданок коншського мера, лейтенанта і вахмістра. Бланжійські змовники лишилися в коншському шинку, де визволені правопорушники пропивали гроші, взяті для життя в тюрмі, а бланжійська компанія, звичайно, приєдналася до загальної гульні, бо селяни словом «гульня» визначають усякі веселощі. Пити, лаятися, битися, наїдатися й повертатися додому п'яним та хворим — усе це означає «гуляти».

Виїхавши Коншською брамою, граф повернувся із своїми трьома гістьми лісом, щоб показати їм сліди порубок і дати їм зрозуміти усе значення цієї справи.

В той час, коли Рігу, десь близько полудня, повертався в Бланжі, граф, графиня, Еміль Блонде, жандармський лейтенант, вахмістр і коншський мер кінчали сніданок у блискучій та пишній їдальні, осяяній розкішшю Буре і описаній Блонде в його листі до Натана.

— Було б справді шкода розлучитися з таким житлом, — сказав жандармський лейтенант, який ніколи ще не бував в Егах, тепер показаних йому в усіх деталях, і який, дивлячись крізь бокал шампанського, помітив дивовижну жвавість голих німф, які підтримували завісу плафону.

— Отож-бо ми й будемо тут відбиватися до смерті,— сказав Блонде.

— Я тому це сказав, — продовжував лейтенант, дивлячись на свого вахмістра, наче для того, щоб закликати його до мовчання, — я сказав це тому, що не всі вороги генерала живуть на селі…

Бравий лейтенант був розгублений розкішшю сніданку, блискучою сервіровкою, царственною пишнотою, що прийшла на зміну пишноті оперної діви, а Блонде підштовхнув його своїми дотепами, що вплинули на нього так само, як рицарські тости, випиті ним.

— Які в мене можуть бути вороги? — здивовано спитав генерал.

— З його добрістю! — додала графиня.

— Він невдало розпрощався з нашим мером, паном Гобертеном, і заради свого спокою йому слід би з ним помиритися.

— З ним!.. — вигукнув граф. — Ви, мабуть, не знаєте, що це мій колишній управитель, пройдисвіт?

— Він вже більше не пройдисвіт, — заперечив лейтенант, — він віль-о-фейський мер.

— Наш лейтенант дуже дотепний, — сказав Блонде. — Зрозуміло, що мер не може не бути чесною людиною.

Побачивши після слів графа цілковиту неможливість з'ясувати йому те, що діється, лейтенант більше не відновляв розмови на цю тему.

VI. Ліс і жнива

Сцена в Коншах справила добре враження, а вірні графські сторожі, зі свого боку, пильнували, щоб з егського лісу не виносилося нічого, крім хмизу; але цей ліс протягом двадцяти років так ревно використовувало навколишнє населення, що в ньому тепер лишилися тільки здорові дерева, псувати які на зиму жителі й почали, нескладними способами, виявленими тільки далеко пізніше. Тонсар посилав свою матір у ліс; сторож бачив, як вона увіходить в нього; він знав, звідки вона вийде, і очікував її, щоб оглянути в'язку; виявлялось, що стара справді навантажена сухим хмизом, впалим гіллям, поламаними й непридатними сучками; вона ойкала та скаржилася, що їй, в її роки, доводиться ходити так далеко, щоб набрати цю мізерну в'язку. Але стара не казала, що вона забиралась у саму чащу лісу, розчищала стовбур молодого дерева і здирала з нього всю кору кільцем, біля самого коріння; потім вона знову вкладала на місце мох і листя; не було можливості виявити цей кільцеподібний надріз, зроблений не кривим ножем, а розривом кори, подібним до поранення, яких завдають ці істоти — гризуни й нищителі, що їх, як до місцевості, звуть то тунцями, то турками, то білими черв'яками і що являють собою початкову стадію хруща. Цей черв'як — великий любитель деревної кори; він забирається між корою й заболонню і гризе дерево, роблячи свій шлях навколо стовбура. Якщо дерево досить товсте, щоб черв'як до кінця шляху відбув своє перетворення в лялечку, в якій він спить аж до свого другого пробудження, — дерево врятовано; бо, через те, що для соків на дереві лишається місце, вкрите корою, дерево ростиме. Щоб зрозуміти, до якої міри ентомологія зв'язана з сільським господарством, садівництвом і всім, що виробляється землею, досить пояснити, що великі натуралісти, от-як: Лятрей, граф Дежан, берлінський Клуг, турінський Жене та інші, зробили висновок, що більшість відомих нам комах існує коштом рослинності; що твердокрилих, список яких опублікував пан Дежан, налічується двадцять сім тисяч видів і що, незважаючи на найстаранніші розшуки ентомологів усіх країн, існує ще безліч видів, в яких досі невідомі потрійні перетворення, характерні для всіх комах; нарешті, що не тільки кожна рослина, а й усе, що породжує земля, хоч як змінене воно буде людським обробітком, має свою особливу комаху. Наприклад, коноплі або льон, після того, як ними одягали або вішали людей, після того, як вони торкалися спин цілої армії, перетворюються на писальний папір, і ті, хто багато пише або читає, близько знайомі з звичаями якоїсь комахи, що зветься паперовою вошею, з її чудесними звичками й будовою тіла; комаха ця проходить свої нікому не відомі перетворення, живучи в стопі дбайливо переховуваного білого паперу, і ви бачите, як вона бігає й пострибує у своїх сяючих, наче тальк або шпат, розкішних шатах, — це верхополочка-злодійка.

Білий черв'як — горе для землевласника; він під землею уникає циркулярів властей, що не можуть застосувати до нього сіцілійської вечірні перед тим, як він перетвориться на хруща; коли б населення знало, яке лихо загрожує йому, якщо воно не візьметься знищувати хрущів та їх личинки, воно б трохи уважніше поставилося до наказів префектури.

Голландія ледве не загинула, — її греблі підточив шашіль, і наука досі не знає, в яку комаху, перетворюється цей шашіль, так само, як не знає й попередніх змін черв'яка. Житні