Олексій Анатолійович Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Дуйли-Кайі теж прислухався до порад Коркут-ати. Окрім Коркута, у нього було два інак-беки;[188] один – з іля Байиндир на ім'я Бек-дез, другий – з [іля] Ігдір на ім'я Дунке. Дуйли-Кайі царював багато років. Дітей у нього не було. Він з'їв свою їжу, провів свої роки і, проживши довге життя, сконав.

У Дуйли-Кайі був близький родич по імені Еркі. Він влаштував поминки [по Дуйли-Кайі]. Увесь огузький іль зібрався на поминки; усі беки на чолі з Коркут-атою запитали: «Чи немає вагітних серед дружин ханових?» Одна мамка (flaja хатун) вийшла [наперед] і сказала: «Одна із дружин хана вагітна, і у нас є надія, що вона скоро розродиться». Через кілька днів, коли роздавали їжу за упокій [душі] хана, з'явилися люди і сказали: «У хана народився син», і почали вимагати суюнчі/суйунчі/ – подарунок за радісну звістку. Усі беки на чолі з Еркі дали суюнчі. Еркі скликав народ на бенкет, кожен приніс подарунок, відповідний його великодушності, зарізали чотириста коней і чотири тисячі баранів. [Еркі] наказав виставити три хауза з юхти: один з них велів наповнити аракою, другий – кумисом, третій – катиком.[189] Цілий місяць, день і ніч, на [тому] тої всі, добрі і погані, веселилися. Старі забули про свій вік, бідняки забули про свою бідність, багаті забули про смерть.

Огузький іль сказав Коркутові: «Дай цьому хлопчикові гарне ім'я». Коркут-ата сказав: «Нехай його ім'я буде Туман-хан».[190] Народ сказав: «Дай ім'я краще». Коркут-ата відповів: «Немає імені кращого. У той день, коли помер Дуйли-Кайі-хан, наш юрт охопив туман і настав морок. Цей хлопчик народився під [час] туману, і тому я дав йому ім'я Туман. І, по-друге, від [усього] серця я бажаю йому щасливої долі, і тому даю [йому] ім'я Туман, бо туман довго не тримається, він скоро проходить. Туманний день стане сонячним, після туману не може не бути ясного дня. Туман, який не довго тримається, я порівняв з юністю цього хлопчика, [а] сонце, [яке з'явилося] пізніше, я порівняв із щасливим і довгим життям цього хлопчика, коли він стане дорослим і сяде на троні свого батька». Почувши ті [слова], увесь народ криками «Хвала, хвала [тобі]» [висловив] Коркутові [своє схвалення], возрадувався і сотворив довгу молитву за Тумана.

І ще увесь народ, на чолі з Коркутом, сказав Еркі: «Ти влаштував той на цілий місяць, а їжа у тебе не закінчилася. Кумису і айрану у тебе в хаузах було більше, ніж води в озері. Тепер, з цього дня, тебе будемо називати Коль-Еркі-хан.[191] Туман – твій син. Сідай на місце твого старшого брата Дуйли-Кайі і керуй ханством, а коли Туман стане джигітом, ти сам прекрасно знаєш, що ти маєш йому дати», і зробили Коль-Еркі ханом. Він жив з народом у ладі. Туман став джигітом. Люди, які служили ще Дуйли-Кайі-ханові, звернулися до Тумана з [такими] словами: «Царство тобі дісталося у спадок від твого батька. За згодою усього народу воно тимчасово було доручене Коль-Еркі з тією умовою, що, коли ти станеш повнолітнім, воно має бути передане тобі».

Туман наказав через одного чоловіка передати ті слова Коль-Еркі. Коль-Еркі, почувши ті слова, передав [їх] Коркутові наодинці і, за його порадою, скликав кращих людей іля і влаштував великий той. Коль-Еркі-хан посадив Коркута на почесне місце (тор) в кибитці, поклонився і підніс [йому] чашу з кумисом. Після того, як Коркут випив кумис і усі поїли, Коль-Еркі сказав: «О, ілю і народе, ви всі знаєте, що царство по праву належить Туманові. До цього часу Туман був молодим, а тому я вів справи. Тепер Туман став мужнім джигітом, і я передаю йому престол його батька».

Увесь народ сказав Коркутові: «Доля хана і всього огузького іля в твоїх руках, чини так, як вважаєш за потрібне». Коркут, почувши ті слова, послав чоловіка привести Тумана, посадив його на середину кибитки і сказав: «Батько твій помер, ти залишився малолітнім. Коль-Еркі був тобі батьком і старшим братом. Від [твоєї] появи на світ і до цього часу він, приклавши багато зусиль, виростив тебе хорошою [людиною]. І вінець, і престол, і іль, і увесь юрт – твої. Ми просимо тебе: «Потерпи кілька днів, [вічна]