Олена Гриб - Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб

Розділ 23.1. Щастя

 

– Пані Міловіко, я така щаслива!

«І тому пил не витертий ні на видному місці, ні під ліжками», – незважаючи на бурчання подумки, Міка раділа, що Рунка нарешті здолала затяжну нудьгу і здатна кружляти у вітальні, зображуючи парний танець.

– Ви створили диво!

«Я зробила величезну помилку і не уявляю, як її виправити».

– Ми з Враном ніколи не забудемо вашу доброту!

«Він точно не забуде. Гарантую».

– Гарна, правда ж?

«Всоте кажу – так».

Міка з натягнутою посмішкою, що означала радість за благополуччя ближнього, оглянула тоненьку обручку, тицьнуту їй під ніс, і повільно кивнула.

– Дуже, – погодилася в тон Рунці. – Вітаю, – додала, щоб не вславитися незаміжньою заздрісною буркотухою. – Аж від душі відлягло, що у вас усе добре.

– Завдяки вам! Люба моя, ви змогли достукатися до його серця!

«Підозрюю, найближчим часом я вирву те серце».

– Це випадково, – кинула крізь зуби Міка і відразу схаменулась, згадавши про інтонації. – Рада за вас, – прозвучало більш прийнятно.

Черговий поворот Рунки зніс на підлогу кілька в'язаних гачком серветок, що прикрашали буфет, проте вона цього не помітила. Притиснула руки до грудей, закотила очі…

– Ах! Я дізналася, що таке щастя!

«А я дізналася, що скажені собаки не виліковуються добрим ставленням».

– Коли весілля? – Міка щосили намагалася зберегти нейтральний вираз обличчя, але виходило погано. – Літо, спека… Ви б не поспішали. Восени набагато красивіше.

– Вран не хоче чекати. Каже, і так втратив багато часу на сумніви. Тепер ми будемо разом вічно.

«Тобто недовго», – однак вимовляти це було б жорстоко, тим паче гостро відчуваючи провину за те, що відбувається.

Ще одне па, чергова серветка…

Міка не витримала, пішла на кухню.

Що вона наробила? Хотіла якнайкраще, а вузол затягнувся так, що не розв'язати без крові.

«Випалювачу» сподобалася роль закоханого. Він влещував покоївку без тіні збентеження, і коли вона повірила в те, що їхнє колишнє розставання – прикрі підступи долі, не відступив у дусі «будь щаслива, любове моя, ніколи тебе не забуду, але обставини сильніші за мене», а взяв бика за роги.

Запропонував шлюб.

Поклявся любити, берегти, ділити горе та радість.

Міка охоче повірила б у почуття, що спалахнули так несподівано (або обдурила б себе, сподіваючись на краще), якби паралельно зі сватанням Вран не залицявся до інших дівчат – свого віку і грайливої ​​поведінки.

«Хто я така, щоб його засуджувати? У Раді йому місця немає, з Рункою він зв'язався помилково і тепер намагається загладити провину. Нехай влаштовує особисте життя», – думала Міка, вкотре помітивши «випалювача» у веселій компанії.

Потім покоївка продемонструвала обручку, і ситуація загострилася.

Наречена вірила у щирість жениха, і це відіграло вирішальну роль у її згоді на шлюб. Вона зізналася Рітті, що особливих почуттів не має, але сам факт того, що молодий привабливий хлопець із хорошим заробітком (про вигнання з Ради він, зрозуміло, не згадував) закохався в неї і хоче одружитися, змушує серце битися частіше, а мозок відпочивати.

Ну а Вран підійшов до справи вкрай практично. Спершу він переконав Рунку після весілля продати той будиночок, який вона успадкувала від першого чоловіка. Передмістя, зате квартал тихий, – сума вийшла б пристойною. Потім застав Даріана зненацька з проханням посади управителя. Довго набридав Маріду, цікавлячись перевагами і недоліками крила для слуг. Випитував у Рітти, що саме вона робила, аби отримати окрему кімнату для дітей. Запропонував садівнику потай від господаря садиби накопати в глибині двору грядки і вирощувати на продаж прянощі – ті самі, якими славились «Лілії». Клімат підходящий, насіння знайдеться… Прибуткова справа!

Старий садівник першим забив на сполох. Всупереч звичці, він не став тримати все в собі, а вголос перейнявся майбутнім Рунки, яка хоче пов'язати життя з «хитрозадим скнарою».

Кухарка, з якою він поділився спостереженнями, зраділа такій хазяйновитості парубка і в розмові з Ріттою торкнулася цієї теми – підтримуючи, звичайно, Врана. Обидві похвалили хлопця, що підходив до життя із невластивою молоді серйозністю, та й забули про нього. А під час сімейної сварки Рітта поставила запасливого «випалювача» за приклад Маріду, і під кінець перепалки вони зійшлися на тому, що Вран надто переймається матеріальними цінностями.

Потім Рітта довідалася про будинок, на який меткий хлопець за пів дня знайшов понад десяток покупців, і зрозуміла: справа нечиста. Але сказати про це Рунці, що аж світилася від передчуття щасливого сімейного життя, не наважилася.

Міка, почувши новини, жахнулася. Її план не просто провалився – його використовували найбезсовіснішим чином задля отримання вигоди! Вран активно підшукував собі тепленьке місце. Можливо, дар він і не задіяв, бо ж затуманити розум можна і гарними словами. Та чи не однаково?! Це вже була не просто маленька брехня заради щасливих спогадів, а величезна афера!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍