Олена Гриб - Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб

– Сховав, а потім, коли все стихло, витяг і побачив, що всередині кров? – підхопив начальник нишпорок. – Зрозумів, що не викрутиться, якщо його спіймають із пледом, і викинув доказ? Непогана теорія, мені подобається. На жаль, ні підтвердити, ні спростувати її не можна. До того ж чому саме фонтан? Кущів навколо магістрату достатньо.

Увагу Міки привернув один із ящиків зі знайомою датою. Другий день місяця Клена дев'ятсот чотирнадцятого року від заснування Келіварії… Тоді стільки всього трапилося! Прибули «випалювачі», розбився бриг, закінчився життєвий шлях Наніта Уфіна…

– Ніж убивці тут? – Міка вказала на полицю. – Є цікава теорія про те, що на кожному предметі, якого торкається людина, залишаються її індивідуальні відбитки. Точніше, це доведено, а теорія стосується того, що їх можна зняти і порівняти з відбитками підозрюваних. Звичайно, ніж чіпали всі, кому не ліньки… А плед – тільки Уфін, злочинець і злодій. Не здивуюсь, якщо злодій у курсі досягнень науки і кинув доказ у фонтан, щоб гарантовано себе убезпечити.

– Чому не в грубку?

Вона вимучено посміхнулася.

– Я не вмію читати думки. Можливо, ходити містом з кривавою ношею завадили нерви. І взагалі, це ж просто припущення. Не сприймайте його серйозно. До речі, коли опечатували мій кабінет, пролунав натяк на те, що в ньому краще не залишати цінних речей. Думаю, такі побоювання виникли не на рівному місці, а прецеденти траплялися й раніше.