Джеймс С. А. Корі - Пробудження Левіафана

Коли вони зникли, Наомі знову повернулася до Джима:

– Ні, сер, ми НЕ полетимо за цим кораблем. Ми продовжимо кликати на допомогу і підемо туди, куди допомога нам вкаже.

– Я… – почав було Голден.

– Так, ти відповідаєш. Це робить мене старпомом. І обов’язок старпома полягає в тому, аби вказати капітанові на ідіотські рішення. Ви поводитеся як ідіот, сер. Цим відео ви стимулювали їх вбити нас. Тепер ви хочете їх переслідувати? І що ви зробите, якщо вони дадуть себе упіймати? Транслюватимете чергові мольби? – сказала Наомі і стала ближче до капітана: – Ви маєте доправити останніх чотирьох членів екіпажу в безпечне місце. І це все. Коли ми будемо у безпеці, тоді розпочнете ваш хрестовий похід. Сер.

Голден відстібнув ремені на кріслі і піднявся. Дія «соку» почала спадати, лишаючи тілу відчуття спустошеності і хворобливості.

Наомі підняла підборіддя і не поспішала його опускати.

– Я радий, що ти зі мною, Наомі, – промовив чоловік. – Піди поглянь, як там команда. Макдовел дав мені один останній наказ.

Наомі дивилася критично і недовірливо: проте ні, він себе не захищав, просто чекав, поки вона скінчить. Старпом ствердно кивнула і почала спускатися драбиною на нижню палубу.

Коли вона пішла, Голден методично монтував пакет для трансляції, що мав включати всю сенсорну інформацію з «Лицаря» і «Кента».

Алекс спустився з кокпіту і важко вмостився в сусіднє крісло:

– Знаєте, капітане, я тут подумав, – його голос так само тремтів від постсокових відхідняків, як і Джимів.

Голден відкинув своє роздратування і перервав пілота.

– Щодо чого?

– Ті кораблі-невидимці.

Голден відволікся від роботи:

– Кажи.

– Я не знаю жодних піратів, які мають таку хєрню.

– Продовжуй.

– Фактично, я лише раз бачив такі технології, ще тоді, коли служив на флоті, – продовжив Алекс. – Ми працювали на суднах з покриттям, яке поглинало енергію, а також вони мали системи поглинання тепла. Це більш стратегічна зброя, аніж тактична. Активний двигун не сховати. Проте якщо вийти на позицію, заглушити двигун і зберігати все тепло всередині, то можна дуже непогано замаскуватися. Додайте поглинаючий шар – і ні радар, ні ладар, ані пасивні сенсори тебе не викуплять. А ще дуже не просто відшукати ядерні боєголовки поза армією.

– Ти кажеш, що це флот Марса зробив це?

Алекс зробив глибокий і уривчастий подих.

– Якщо ми це мали, то ти знаєш, що і земляни працювали над цим теж, – відповів пілот.

Вони глянули один на одного зблизька: висновки були важчими за десятикратне прискорення. З тісної кишені скафандра Джим дістав передавач і батарею, які вони забрали зі «Скопулі», та почав крутити в руках, намагаючись розгледіти якийсь штамп чи позначки. Алекс мовчки спостерігав. Передавач був типовим: він міг походити з радіорубки будь-якого судна в Сонячній системі. Батарея виглядала сірим паралелепіпедом без жодних ознак. Алекс простягнув руку, і капітан вручив йому джерело живлення. Алекс підколупав пластик покриття і повернув елемент живлення відкритим боком до себе. Не кажучи ні слова, пілот підніс блок до Джимового обличчя. На чорному металі нижньої частини елемента мався серійний номер, що починався з абревіатури КРФМ – Конгресійний Республіканський Флот Марса.

Передавач був увімкнений на повну потужність. Пакет даних був готовий для передачі. Голден стояв перед камерою, дещо нахилившись уперед.

– Мене звати Джеймс Голден, – мовив він, – і моє судно «Кентербері» було щойно знищено військовими кораблями з технологіями «стелс». Як виявилось, деякі з частин марковані серійними номерами Марсіянского флоту. Дані передаються.

РОЗДІЛ 6. Міллер

Візок мчав тунелем, полишаючи за спиною зацікавлених цивільних і запах розпечених підшипників. За сиреною не було чути навіть мотору. Міллер нахилився вперед, бажаючи, аби механізм мчав ще швидше. Вони були за три рівні та чотири кілометри від відділку.

– Окей, – озвався Гейвлок,– я все ще дечого не второпав.

– Що? – Насправді він сказав «Що ти там верещиш?», а Дмитро почув «Що ти там не второпав?».

– Льодовоза знищено за мільйони кілометрів звідси. Чому в нас оголошено тривогу? Наших запасів стане на місяць навіть без раціонування. Та й льодовозів вистачає. В чому криза?

Міллер повернувся і подивився на свого партнера прямо: невисокий, міцної статури. Товсті кістки від дитинства, проведеного при повному тяжінні. Такі самі, як у придурка з того відео. Вони не розуміють. Якби Гейвлок був на місці цього Джеймса Голдена, він міг би учворити таке саме тупе, безвідповідальне, ідіотичне лайно. За час, достатній для одного вдоху, вони перестали бути сек’юріті. Перестали бути партнерами. Вони були Астероїдянином і Землянином. Міллер відвернувся до того, як Гейвлок міг помітити зміну в його очах.

– Цей пуцель Голден? Той, що на відео? Він щойно проголосив війну між нами і Марсом.

Візок крутило і хитало, його комп’ютер підлаштовувався до якоїсь віртуальної хитавиці дорожнього трафіку за півкілометра звідси. Гейвлок зсунувся і схопився за поручні. Вони в’їхали на рампу, що вела на наступний рівень. Пішоходи поступилися дорогою.

– Ти виріс там, де вода, нехай і не придатна для пиття, але падає з неба, – порушив тишу Міллер, – повітря, нехай забруднене, не вилетить, якщо ти не загерметизуєш двері. Тут все інакше.

– Та ми ж не на льодовозі. Нам непотрібен лід. Нам нічого не загрожує, – не здавався більше-не-напарник. Міллер зітхнув і почав терти очі пальцями і кулаком, аж поки не з’явилися кольорові привиди.

– Коли я працював в убойному, – продовжив старший детектив, – був там один хлопець. Спеціаліст з управління майном, працював із Місяцем. Хтось спалив половину його шкіри, а потім викинув через шлюз. Виявилося, що він відповідав за обслуговувавання 60 квартир на третьому рівні. Поганий район. Він хитрував. Не міняв повітряні фільтри три місяці. На трьох юнітах виросла цвіль. І знаєш, що ми знайшли потім?

– Що? – запитав Гейвлок.

– Ні біса не знайшли, бо шукати перестали. Деякі люди заслуговують на смерть, і він був з таких. Наступний хлоп, який став до цієї роботи, прочищав повітропроводи та міняв фільтри за розкладом. Ось як це буває у Поясі. Будь-хто, хто приходить сюди і не ставить систему життєзабезпечення вище за все, помирає рано. Всі хто тут залишився – турбуються.

– Вибірковий ефект? – уточнив Гейвлок. – Ти серйозно тягнеш руку за вибірковий ефект? Ніколи не думав, що почую цю маячню від тебе.

– Що це?