Prosto Chelovecek - Charmed.Rebirth Of A Legend.Part 1., Prosto Chelovecek

ГЛАВА 12. МЕЧ ЕКСКАЛІБУР.

ГЛАВА 12. МЕЧ ЕКСКАЛІБУР.

Старійшина розгорнув книгу і почав читати про реліквії:
— Перша реліквія — Меч Екскалібур, виготовлений Мерліном. Лише та відьма, хто подолає свою Тінь і жагу до влади, зможе дістати меч.
Меч, створений для короля Артура, що володіє не лише силою, а й випробуваннями для душі. Залишений в Камелоті, він чекав на того, хто зможе не тільки підняти його, але й зберегти свою людяність. Це був не просто предмет — це була сутність влади і могутності. Легенда говорила, що той, хто здолає свою Тінь, подолає і спокусу влади, зможе отримати цей меч і володіти ним.
Екскалібур був не просто знаряддям для битви, а й символом безмежної влади. Його руків'я було вкрито витонченими золотими орнаментами, які світилися в темряві. Лезо меча було вирізано з особливого металу, який здавався білим від блиску, ніби з чистого срібла, але він був значно сильніший. Кожен рух меча надавав йому особливої магічної енергії, і його сила поширювалася не лише на фізичний світ, а й на душі тих, хто наважувався його тримати.
Цю реліквію охороняє Морокун Баргест, що пильно стежить за каменем і не підпускає нікого до меча.
Баргест — величезний чорний собака, який живе на кладовищі біля склепу короля Артура. Він нещадний і вириває серця тим, хто наважиться зайти на його територію.
Знищити Баргеста можна лише вистріливши срібною кулею йому точнісінько у його чорне серце.
В Камелоті цей меч було залишено не просто так. Камінь, в якому він був вбитий, оточений численними магічними символами, які захищають його від того, щоб потрапив до рук будь-якої злої сили.

Баргест є величезним чорним псом з палаючими червоними очима. Його шкіра  темна, як сама ніч, а кінчики його рогів та ікла виглядають, наче зі сталі. Баргест не є звичайним демоном — він є втіленням жаху, не тільки охороняючи меч, а й відлякуючи будь-якого, хто наважився б навіть подумати про те, щоб заволодіти ним. З його отруйними іклами і гострими кігтями він може вбивати за мить. І навіть найбільші демони, що мали могутність, не могли дістатися до Екскалібура, адже магія реліквій сила настільки велика, що сама може знищити їх.

Щоб дістати меча, не вистачає фізичної сили. Для цього необхідно було подолати себе — свою внутрішню боротьбу з жагою до влади, з темними бажаннями, що не раз захоплювали кожного, хто ставав перед вибором.

Мерлін намалював двері порталу, які відкрили давно забутий світ магії і королів — Камелот, куди увійшли чародійки з усіма, кого старійшини покликали на допомогу при воскресінні.

З’явившись у Камелоті, вони опинилися на стародавньому кладовищі, серед забутих могил і руїн. 
Камелот, що колись був величним королівством, тепер залишався лише тінню самого себе. Могили героїв і королів поглинуті часом і забуттям, а на самому кладовищі зберігалася найбільша таємниця — меч Артура, що лежав в камені, чекаючи того, хто зможе його забрати.

— Щось занадто тихо, — прошепотіла Фібі, стоячи серед цього забутого місця. — Повний місяць на небі, і п’ятниця 13 — це знак. Я відчуваю, що щось не так.
— Не переживай, Фібі, — намагалася заспокоїти її Пайпер. — Можливо, Баргест просто на полюванні, тому так тихо.
— Тільки давайте швидше знайдемо той склеп і заберемо меча, — сказав Дін, серйозно поглядаючи на темні фігури вдалині.

Вони підійшли до склепу, що стояв в самій глибині кладовища. Вікові камені і вигнуті арки склепу здавалося, що охороняють більше, ніж просто останки — вони приховували одну з найсильніших магічних реліквій. Неподалік було видно дивні символи на землі, і все навколо проникало вогким холодом.

— Тихше! Що це? — прошепотіла Пайпер, прислухаючись. — Я чую... голоси.

З-за стародавніх могил з’явилось світло, що лилось з розбитого вікна склепу. Джон, підійшовши ближче, зазирнув усередину. Там стояли два демони — величезний чорний пес і Гаргуль, що перемовлялися.
— Баргесте, я хочу цей меч! Допоможи мені дістати його, і я зроблю тебе непереможним! — голос Гаргуля лунав із темряви.
— Я не можу допомогти, — відповів Баргест, його голос був тихим, але грізним. — Меч може дістати лише та, хто подолає свою Тінь. Тільки відьма, яка не піддасться спокусі влади, зможе витягнути його.

Баргест насторожився, і раптово, піднявши голову, він виголосив:
— В нас гості. Хтось підслухав нашу розмову! — його погляд обхопив все кладовище.

Фібі відчула, як холод пройшов по спині. Всі готувалися до бою, але раптово двері склепу різко відчинились, і перед ними стали два демонічні постаті. Гаргуль, що розчинився в темному тумані, і Баргест, що кинувся на них.
— Невже ви такі безстрашні, що посміли прийти сюди? Я вас знищу, як кроликів! — гнівно ричав Баргест, його очі палали червоним вогнем.

Констянтин миттєво витягнув свій револьвер і вистрілив. Срібна куля влучила прямо в серце демона, і той спалахнув зеленим вогнем, розчинившись у повітрі.
— Чудово, Констянтине, — сказав Сем. — Але час не чекає! Давайте заберемо меча, поки не повернувся Гаргуль.

Підійшовши до склепу, вони побачили камінь, який тримав в собі Екскалібур. На ньому були дивні символи, які виглядали мов запечатані магічною силою. Поряд з каменем був напис:

"Що є настільки чисте і світле, заради чого віддають життя і, навіть, повертаються з того світу?"

— Хто ж спробує дістати меч? — запитав Мерлін, його погляд був проникливим і важким.
— Я, — сказала Прю, підійшовши до каменя і спробувавши витягнути меч. Вона зібрала всю свою магічну силу, але нічого не сталося.
— Може це про гроші або життя? — запитав Джон.
— Ні, — сказав Бальтазар, впізнавши суть. — Це про кохання. Тільки кохання може змусити віддати все, навіть життя. Я повернувся заради Фібі.

Меч почав світитися, і його сяйво наповнило склеп. Сяйво стало яскравішим і важким, і його магія почала діяти на кожного, хто стояв поруч.

— Правда, — підтвердив Мерлін, його голос був спокійним. — Меч світиться! Фібі, спробуй ти.

Фібі підійшла до каменя, і її рука потягнулася до меча. Кожен її крок був важким, а її серце билося швидше. Вона відчула, як її розум захоплює темна магія, що виходить від меча. Меч шепотів їй про владу, про трон, про могутність. Він спокушав її — приваблював до себе, обіцяючи безмежну силу.

Тіні бажань почали розривати її душу, вона відчувала, як її воля слабшає. Її серце билося швидше, і вона почала відчувати потяг до влади. Все, що вона колись цінувала, ніби віддалялося від неї. Вона могла стати королевою, непереможною, але…

У момент слабкості перед нею з’явилася її Тінь — темна, загрозлива постать, що несли обіцянки зла.

— Прийми мою силу, і ти станеш наймогутнішою, — шепотіла Тінь. — Всі твої бажання здійсняться, ти будеш владною, а цей меч стане твоїм!

Тінь ставала реальністю, розширюючись, охоплюючи її серце. І хоча все всередині Фібі кричало, щоб вона підкорилася, її свідомість прокинулася. Вона згадала про своїх сестер, про світ, який вона мусить захищати. 
Це було... останнє випробування, і Фібі розуміла, що якщо вона дозволить Тіні перемогти, вона втратить усе, що їй дорого.

Тінь, її найгірший ворог, стояла перед нею, тягнучи за собою темні нитки спокуси. Вона шепотіла, манила, намагаючись переконати Фібі, що вона заслуговує на владу, що її місце — на троні, і що вона має право підкорити весь світ.
— Ти можеш це зробити! — голос Тіні лунав, як відлуння темної магії. — Забудь про своїх сестер, забудь про цей світ! Все, що тобі потрібно — це сила!

Фібі стояла на межі. Вона відчула, як кожен порив її серця кидав її у безодню, а руки, що наближалися до меча, здавалося, були тягнуті до темної влади. Але в її голові розцвіла картина, що зупинила її — обличчя її сестер, їхній сміх, їхня любов. Вона не могла піти цим шляхом.

Фібі закрила очі, глибоко вдихнула і зосередилася на тому, що справді важливо. Згадавши все, чому вона жила, і те, що завжди захищала — світ, своїх рідних, друзів, — вона відкинула темні думки, що намагалися захопити її душу.

Всі її бажання про трон, про владу, про світ, який буде підкорений її силою, почали розсипатися, наче пісок між пальцями. Вона відчула, як теплі і світлі почуття наповнюють її серце. Вона любила своїх сестер, цей світ, навіть якщо він був неідеальним. Вона не могла зрадити їх.

З новою рішучістю Фібі протистояла своїй Тіні. Вона відчула, як неймовірна магія, що йшла від меча, не тільки сильніше пульсує в її руках, але й наповнює її душу світлом.

Тінь заричала, її форма почала розпадатися, вона більше не могла триматися в темному тумані. Відьма зібрала всю свою волю, і за допомогою цього світла витягла Екскалібур з каменя. Меч блиснув потужним сяйвом, і в той момент, коли він виявився у її руках, Тінь розсипалась у вогняний дим, що розвіявся в темряві кладовища.

Меч запалився, і Фібі відчула потужний прилив енергії, що переповнювала її. Вона не була її рабинею, і цей меч не підкорював її — він був частиною її шляху до порятунку світу.
— Я зможу зробити це, — прошепотіла Фібі, зціпивши меч у своїх руках. Вона відчула його силу, але тепер ця сила була в її владі.
— Давайте йдемо звідси, — сказала вона твердо, не відводячи погляду від меча. — Ми не можемо залишатися тут. Гаргуль може повернутися в будь-який момент.

Зібравшись разом, друзі швидко покинули склеп і повернулися до того місця, де Мерлін знову відкрив портал.

Фібі тримала Екскалібур міцно в руках, відчуваючи, як його магія змішувалась з її власною. Вона не зламалась, не піддалася спокусі, і саме тому вона стала гідною тримати цей меч. Справжня сила була не в троні, не в підкоренні всього навколо, а в здатності зберігати себе, свою сутність, навіть коли темні сили намагаються заманити.

Вийшовши зі склепу вони всі повернулися до того самого місця, з якого пройшли у Камелот. Мерлін знову намалював двері і вони по черзі зайшли у них.

Після того, як усі пройшли через портал і опинилися на безпечній стороні перед старійшиною, Фібі оглянулась. Меч, що знаходився в її руках, більше не здавався таким важким або страшним. Тепер він був її союзником, а не погрозою.

— Ти зробила це, Фібі. — сказала Пайпер, поглянувши на свою сестру з гордістю.
— Ми всі зробили це, — відповіла Фібі, посміхаючись і повертаючи меч у руках. — Без вас я б не впоралася.
— Ми завжди будемо разом, — сказав Бальтазар, поглядаючи на свою кохану. — Разом ми здолаємо будь-які випробування.

Мерлін усміхнувся, спостерігаючи за ними, і відповів:
— Так, і це лише перша з багатьох реліквій, що чекають на нас. Темні сили будуть намагатись зупинити нас. Проте разом всі ми непереможні.

Після того, як усі вийшли з залу, наповненого магією, знову залишилося лише мовчання і тиша. І хоча це було лише початок, Фібі відчула, що зараз вона готова до всього. Меч Екскалібур був у її руках, і вона була готова боротися за майбутнє цього світу, готова пройти будь-який шлях, щоб захистити тих, кого любить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍