Наталія Ярославівна Матолінець - Академія Аматерасу, Наталія Ярославівна Матолінець

звучало тоді неймовірно! Я отримав можливість навчатися тут і паралельно шукати сестру чи бодай її сліди, але після того, як здійсню свій задум… далі час допомогти йому. Є один ритуал. Ота книга, що колись потрапила в руки Медеї. Ритуал, який міг відкрити йому шлях сюди, — Зак провів пальцями по зап’ястю, але браслета там уже не було. — Він дав мені все. І оту могутню силу верховного бога — Громовержця. Після того як я використаю її, настає мій час допомагати.

— І… як? — видихнула Рен, хоча знала єдино правильну відповідь.

— Ритуал мав пройти в стінах Академії. Я — жертва. Бога на ім’я Закс немає і ніколи не було.

— І весь цей час…

— Весь цей час я

казав ]]> тобі, що не можу зближуватись ні з ким. Який сенс у цьому, коли ти однією ногою в могилі?

— Ні. Не те. Весь цей час ти тримав це в собі? — Рен подивилась на Закову напружену постать. — Нитки вже зростаються. Все, його бажання здійснено. То як вашу угоду скасувати?

— Ніяк. Я скоро маю померти. Після того як розірвався браслет, пішов відлік, аби не було спокуси втекти.

— То збери його назад, свій браслет!

— Не можу. Тільки Зевсові це до снаги. А він не може потрапити сюди, — Зак занурив пальці у волосся й потупився.

— Не вірю, — Рен теребила сережку з крейдою. — Має знайтися лазівка. Для всіх завжди знаходиться!

— Це не гра, Рен. Це не практичне Діти чи Одіна.

— Має. Бути. Щось.

Закс схопився на ноги.

— О, то це славнозвісна мрієроста Савітрі? — третій голос знову зазвучав нізвідки.

Хлопець зблід і пролепетав:

— Як тобі вдається тримати контакт із цим світом?

— Друзяко, після того як цілковито ненормальна кількість енергії побувала тут, Стовпи обох сторін і ще тіньова Тріада пробігали, здається, я маю більше шансів пробитися хоч голосом.

— Ти — Зевс Громовержець? — холодно спитала Рен.

— Блискуче! Так, молода богине Савітрі.

«Той самий Зевс. Один із найсильніших випускників Академії. О бо-оги…»

— Чудово. Як врятувати Зака від вашої домовленості? — Хоч він і не міг їх бачити, Рен склала руки на грудях.

— Ох, яка ти запальна. Одразу до справи?

— Зевсе, замовкни! — Закове лице розчервонілося. — Інакше я…

Проте голос не послухав його.

— Взагалі-то, шанс іще є. Якщо ти, юна мрійнице, допоможеш мені.

— Зевсе, не втягуй її.

— Куди не втягуй? — насторожилась Рен, сповнена рішучості зробити що завгодно.

— Друзяко, спокійно. Отож…

— Зевсе!

— …Савітрі, якщо ти виростиш мрію для мене та Ама-мі…

— Ні. Я — твоя жертва. Тільки я, — Закс стиснув кулаки так, що кісточки на фалангах побіліли.

— …то я зможу дістатися сюди і вчасно відновити браслет, який містить у собі життя твого безцінного Нортона. І він не помре. І все буде добре.

— Давай-но вгадаю, Зевсе, — хмикнула Рен. — Це нездійсненна мрія?

— Саме так! — гаркнув Закс, не чекаючи відповіді свого покровителя. — Тому забудь про це.

— Це можливо, — з тугою в голосі повідомив Зевс. — Але дуже важко, бо знадобиться більше сил, ніж має одна душа, навіть наймогутніша.

— Ясно-ясно. Так одну жертву ви заміните на іншу, — Рен усміхнулася з полегшенням. У голові вже будувалася схема, котра мала задовольнити всі умови цієї божевільної мрії. — Але, по-перше, Зевсе, ти повинен

пообіцяти ]]> , що врятуєш життя Заксові, а по-друге…

— Рен!

— Заку, заради всіх богів, припини свої намагання померти дочасно! — Дівчина спаленіла і підійшла впритул до хлопця, тицяючи йому пальцем у груди. — А тепер. Ти. Повір. У мене. І ми здобудемо

блискучу перемогу ]]> . Та спершу — до Аматерасу.* * *

— Компресія часу, — рішуче повідомила Рен. — Я вивчила її. І зможу застосувати.

— Савітрі, поясніть.

Погляд директорки не відривався від Закса, який сидів віддалік, роздратований і розчервонілий. Певна річ, про Громовержця Аматерасу вже дізналася.

Рен зняла сережку мрієрости з вуха і затиснула її в долоні.

— Усе просто насправді. Природне відновлення Ниток потребує багато часу, так? Так. Але поштовх уже дали: Брама Бентен спровокувала процес, він іде природним шляхом. А я можу зробити цей процес швидшим. Набагато швидшим. Якщо застосую компресію. Це не порушення законів. Інакше кажучи, це стосуватиметься лише Ниток, і процес відновлення полетить бадьоріше. Якось так.

— Це навіть звучить як безумство, — докинув Закс.

— А як же заборона на втручання в плин часу? — вимогливо поцікавилась Аматерасу, проте на її обличчі вже займався інтерес. — Поразка Лакшмі вас нічого не навчила?

— Нитки — не фізичний об’єкт. Це має спрацювати, — вперто відповіла Рен, схрещуючи руки на грудях. — До того ж, ви самі цього бажали, хіба ні?

Аматерасу проігнорувала запитання і почала закидати іншими:

— А як же витрати енергії, що знадобляться? Це випалить ваше життя.

— Тут мені теж допомогла Бентен. У мене є її енергія, яку можна застосувати. І ще один цінний дарунок від друга. Я вирахую все дуже уважно, тож знатиму, як розподілити кожну краплю, щоб мені вистачило на використання компресії часу.

— Це навіть звучить надзвичайно, — слабко видихнула Аматерасу, ніби боялася, що її голос зруйнує магію і Рендалл відмовиться від свого задуму.

— Саме так, — мовила та. — Бо я — богиня Савітрі. Пані директорко, ви наказали мені вивчити про Нитки й Академію все, ви відправили мене до Інанни, щоб я зробила це одного дня. Хіба ж ні?

— Так, але Інанна казала, що ти слабка. Що ти не зможеш…

— А я кажу, що зможу. Так, без додаткових сил я просто загинула б, якби втілювала таку схему. Але зараз усе вдасться.