Іван Карпенко-Карий - Драматичні твори

маму переодягну в чорне плаття моєї покійної мами!

Михайло. Ангел мій, чудова ідея! А як не зійдеться? Моя мама — жінка, знаєш, огрядна...

Наташа. Ахшнуровка нащо? Ми з Дариною добре її зашнуруємо — і прийдеться.

Михайло. Ідея, ідея! Ангел мій! (Цілує її.) Добре придумано!.. Ти ж маму умовиш сама; вона податлива і згодиться для тебе все зробить, а от батько!.. Ну, батько нічого: оригінал-поміщик, ходе в національній одежі! Чудово, Судово! (Дивиться на часи.) А знаєш, уже час, як харківський поїзд прийшов. Сьогодні їх не буде! Воно й краще — без маскараду; ну, а завтра хоч і приїдуть, байдуже, аби без гостей.

Наташа. Миша, а ти попросиш у них грошей на Рів’єру?

Михайло. Попрошу, і дадуть!.. Батько чоловік багатий, дуже багатий, а мама — віск! Дадуть, дадуть, тільки треба принять ніжно, ласкаво!

Наташа. Дадуть? Милі мої мужички, ах, як я люблю їх! А щодо прийому, то я їх зачарую...

Входе Дарина. *

Нікого нема?

Дарина. Нікого. Тілько там на кухні знову іде»колот: повар п’яний, і кухарка, здається, під шефе!

Михайло. А щоб їх чорт узяв! І Паша випила?

Дари н а. Щось на те похоже.

Михайло. Акіла Акілович!

Акіла на дверях.

Тарабанов п’яний!

Акіла. Треба зараз вигнать.

Михайло. Ради бога, навідайтесь, що там!

Акіла (іде). От єрунда! Дарина, подавайте десерт. (Вийшов.)

Наташа. Я на хвилину і зараз назад. (Вийшла.)

Михайло. А я підожду Акілу Акіловича.

Дарина і офіціант несуть десерт і скоро вертаються.

Баронесі, потім директору, предсідателю.

Офіціант. Десерт просто ставиться на столі, так і Акіла Акілович веліли!

Михайло., Ага, на столі?.. Гаразд, гаразд! Поставте на столі!.. (Пішов.) Так краще: не буде очевидно, кого більше шанують.

Дарина, що вернулася однести десерт, на дверях.

Д а р и н а. Там якісь мужики питають вас.

Михайло (про себе). Це батько і мати... (До Дарини.) Нехай ідуть.

Дарина зникає.

«Якісь мужики»!.. Навіть для Дарини батько і мати — мужики! І все подла одежа робе.

Входе. Тетяна і Макар, одягнені празниково: Макар в новій, чорного тонкого сукна чумарці, без пояса; Тетяна в червоних чоботях, розкішній плахті, пов’язана по очіпку чорною хусхкою і тонкою наміткою; зверху темпа корсетка з рукавами.

ЯВА XIII

Ті ж, Макар і Тетяна, потім Наташа.

Тетяна. Сину мій! (Кидається Михайлові на шию і цілує його.) Дитино моя дорога! Що ж це ти нас відцурався?

Михайло. Мамочко! (Цілує її.) Ніколи... Служба... Збирався... Єй! І не міг... Тату! (Цілується.) Як же вас бог милує?

Макар. Помалу, сину!

Мати держиться за Михайла і заглядає йому в вічі.

На превелику силу тебе знайшли. Заїхав у гімназію, заплатив сторожеві карбованця за те, що провів.

Тетяна. А де ж жінка... Наташа...

Михайло. Вона зараз... у мене гості.

Тетяна. Ти ж іменинник! (Цілує його.) Пошли тобі боже щастя!

Михайло. І іменинник, і статський совітиик, і інспектор! Макар (з тривогою). Оп як!.. Нехай тебе... господь благословить! (Цілує.) Бач, стара, де йому приїздить до нас, коли треба служить. Недурно ж стільки заслуг має. (Утирає сльози.)

Входе один із гостей, на дверях.

Гость. Михаїл Макарович, ви вступающий?

М и х а й л о. Я ісходящий!

Гость зникає, входе Н а т а пі а.

Наташа! От мама, тато!..

Наташа. Мамочко! (Цілує її.)

Тетяна. Яка ж гарненька, як янголятко! Зірко моя! Дай же я тебе ще поцілую. (Цілує її.)

Макар. Як королівна! (Цілує її.)

Наташа (набік). Фу, як житним хлібом запахло!

Михайло. Наташа, поведи маму до себе! Шанже ля роб! 42

Наташа. Ходім до мене, мамочко.

Тетяна. Ходім, ходім, моя королівно!

Пішли.

Макар. Там, сину, я зоставив дівці жарене порося, гин-дичку, півпуда масла. Тепер у тебе гості, якраз пригодиться.

Михайло. Гаразд! Сідайте, тату!

Входе Акіла.

Ну ЩО?

Акіла. Єрунда! Пропала вся вечеря!

Михайло. Як?

Акіла. Повар п’яний, Паша гГяна... Ну, драка — і все полетіло в помийницю, а що було на плиті — в вогонь!

Михайло. Скандал!!

Акіла. Єрунда! Я достану в ресторані. Давайте грошей.

Михайло. Грошей! (Шукає). Треба до Наташі!.. Тату, дайте, будь ласка, поки Наташа, двадцять п’ять рублів.

Акіла. Єрунда! Найменше сорок!

М и х а й л о. Невже?

Акіла. Двадцать п’ять персон, по два блюда, в кращім ресторані.

Макар (достає і дає гроші). Та там же, сину, велике порося, сите... гиндичка годована, може б, обійшлися?

Акіла. Порося і гиндичка — єрунда, хіба так, на підмогу, як холодна закуска! Ну, я іду! (Виходе.) От єрунда!

Макар. Клопоти, сину, великі у тебе клопоти,— нелегко ті чини дрстаються!

Вбігає Паша, а слідом всовується Тарабапов.

ЯВА XIV Т і ж, Паша і Т а р а б а и о в.

П а ш а. Рощптайтс мене!

Тарабапов (показує на Пашу).

Вот в воїнственнім азарті Воєвода Пальмерстон Поражає Русь на карті Указательним перстом!

Михайло (гнівно, здавленим голосом). Убирайся! Босяк! Що ти наробив з провізією? Все пропало... Пріч, п’яниця!

Тарабанов. Горький, ваше превосходительство! Одначе простіть, я не виноват. (11 ада на коліна.) Як лист перед травою! (Показує на Паиф.) Неприятель вискочив на позицію і все повалив в помиї.

Паша. Брешеш, босяк, ти повалив!

Тарабанов (естає). Кухарка, руки по швам: з тобою говорить повар барона Корфа!

Михайло. Пішли вон обоє! Я вас, тварі, в участок. Тараканов. Ваше превосходительство, перемініть гнів на милость! Я все поправлю: витягну провізію з помий, вимию уксусом — і па плиту. Я не раз так робив. Всі повари так роблять, а господа їдять і хвалять.

Макар. Ідіть, люде добрі, коли честю просять. Тарабанов. Мужичок, не твоє діло!

Михайло. Убирайся, говорю!

Тарабанов. Ваше превосходительство, дозвольте остаться одному і доказать свій талант. А Пашу я в потилицю!

Паша. Ах ти, босяк морожений! Ти мене будеш гнать в потилицю? (Засукує рукава.)

Тарабанов (робить прийом на руку). Ударю в штики! З нами бог. (Грає на губа,х наступленіє, не переміняючи пози.)

Входе Акіла, хапа обох за коміри і виводить. Тарабанов не перестає грать і в той момент, коли його веде Акіла.

ЯВА XV

Михайл о, М а к а р, потім один з гостей і Акіла.

Михайло. Ху ти, господи! (Сідає в крісло і обмахується газетою.)

Мака р. Спочинь, сину, спочинь! Цур йому, яка морока! Ох, нелегко ті чини достаються!

Входе один з гостей.

Г ость. Михайло Макарович, ідіть сюда!

Михайло. Простіть, я не маю часу.

Входе Акіла.

Гость. З