Аліна Центкевич - Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

class="book">Рука останнім зусиллям волі перекреслює слово «дружини» й замість нього виводить слово «вдови».

Далі вже йшли тільки чисті сторінки…

Шляхи конкуруючих експедицій в Антарктиді: маршрути Скотта (зелений) і Амундсена (червоний).

Частина четверта
ВІД ПІВДЕННОГО ХРЕСТА ДО ПОЛЯРНОЇ ЗІРКИ
_____________________
ГРІМ ГАРМАТ РОЗВІЯВ МРІЇ ПРО ПОВІТРЯНУ ЕКСПЕДИЦІЮ

Аероплан рвучко рушив з місця, в міру того як збільшувалася швидкість, жовте полотно, яким було обтягнуто крила, тремтіло все дужче, вутлі коліщата щораз вище підскакували на горбках і вибоїнах лужка, що правив за аеродром. Ще кілька метрів, ще метр. Але саме в ту мить, коли коліщата повисли нарешті над землею, якийсь тросик гучно луснув, майнув угору і намотався на вал двигуна. Пропелер ураз сповільнив оберти, аероплан захитався у повітрі, потім стрімко пішов униз і врізався в землю, збивши хмару куряви. Перелякані люди, що віддалік з цікавістю спостерігали старт, кинулися до місця катастрофи. Обидва пілоти поволі вилазили з купи дерев'яних уламків та пошматованого полотна. Ошелешений аварією Амундсен, обтрушуючи з одягу порох, раптом помітив, що недалеко з ангару виводять точно такий аероплан, як і цей, котрий щойно розбився. Не роздумуючи, він підбіг до власника літака.

— Я тільки-но закінчив курс пілотажу, лишається скласти екзамен. Чи не позичили б ви мені свій аероплан? Щонайбільше на півгодини.

Поглядаючи на рештки розбитої машини, власник літака, напевне, думав, що така сама доля може спіткати і його аероплан, та хіба ж міг він відмовити в проханні знаменитому Амундсену?

А за годину в книзі норвезького аероклубу було записано:

«Капітан далекого плавання, підкорювач Північно-Західного проходу, завойовник Південного полюса Руал Енгельбрехт Гравнінг Амундсен, 1872 року народження, провівши двадцять годин у тренувальних польотах і успішно склавши екзамен, одержав 1 червня 1914 року міжнародне посвідчення № 1 як перший цивільний пілот Королівства Норвегія».

В усіх своїх експедиціях, починаючи від найперших, Руал Амундсен неухильно прагнув до самостійності. Дивлячись у майбутнє і чудово знаючи з досвіду труднощі полярних експедицій, він усвідомлював, як добре прислужився б на полярних просторах, особливо в Арктиці, літак. За короткий час пілот може зібрати для капітана корабля цінні відомості про стан льодів на відстані багатьох десятків кілометрів. З великої висоти він може також спостерегти, в якому напрямку морська течія несе кригу, і вчасно попередити капітана про небезпеку. У своїх мріях Амундсен ішов ще далі. «До місць, куди крізь льодові заслони північних морів не проб'ється найміцніший корабель, легко долетить повітряна машина. Вона може сідати на кризі й закладати наукові станції», — писав він невдовзі після того, як одержав права пілота. Але придбати літак в ті часи було не так-то просто, тим більше, що грошова скрута, яка невідступно переслідувала Амундсена все життя, не залишала його й тепер. Важкий стан фінансових справ погіршувався ще й тим, що Панамський канал не був відкритий для судноплавства, а «Фрам» не міг уже далі чекати на честь пройти першим через нього. Згнітивши серце, Амундсен змушений був наважитися на довгий і дорогий рейс «Фрама» до Берінгової протоки довкола Південної Америки. Однак тривалий постій у теплих водах Карібського моря, як виявилося, був згубний для обшивки судна. Висновок після огляду дна у сухому доку в Монтевідео був невтішний. «Годі й думати про те, щоб цього літа «Фрам» міг вийти в рейс навколо Америки до Берінгової протоки», — рішуче сказали найкращі уругвайські фахівці корабельної справи.

— Тоді я міняю план: вирушу до Арктики Північно-Східним проходом, як Фрітьоф Нансен, з тією різницею, що дрейф почну значно далі на схід, — не вагаючись, заявив Амундсен.

Очікуючи повернення «Фрама» до Норвегії, він заходився у липні 1914 року готувати спорядження для судна, одночасно підшукуючи людей, яких міг би взяти у свою арктичну експедицію.

І тут на поміч йому знову поспішив Нансен, який публічно заявив:

«Наукова експедиція в Арктику під керівництвом досвідченого мореплавця і знаменитого полярника, ім'я якого стало відоме в усьому світі й уславило нашу країну, — видатна подія. Ми повинні зробити все, щоб допомогти Руалові Амундсену довести до кінця цю велику справу…»

У відповідь на звернення Нансена норвезький парламент виділив кредит на ремонт заслуженого «Фрама» в розмірі двохсот тисяч крон. Здавалося б, ніщо вже не перешкоджало здійсненню мрій Амундсена. Вірний своєму наміру робити розвідку льодів з повітря, він знову звернувся до кредиторів, удруге заставивши в банку свій сарпсборгський будинок, і купив найновішого типу літак «Фарман», про який давно вже мріяв. Він вважав за необхідне забезпечити свою експедицію новітнім спорядженням, тим більше, що влітку того року вперше в історії літак піднявся над льодами Арктики. Пілотував його морський офіцер російського морського флоту Ян Нагурський. Він п'ять разів вилітав із західного узбережжя Нової Землі у пошуках полярних експедицій Брусилова, Русанова й Седова. Усі троє попливли до Північного полюса, і всі троє пропали безвісти. Амундсен, певна річ, з цікавістю вивчав звіти Нагурського про його сміливі польоти на аероплані, не пристосованому до сильних полярних вітрів, туману й морозу, і ще раз упевнився в правильності своїх планів. Наприкінці липня «Фарман» було доставлено в Крістіанію. Та Амундсен недовго втішався ним.

Почалася перша світова війна, яка зруйнувала його мрії про далеку арктичну подорож. Свій аероплан Амундсен передав державі.

Амундсен в 1913 році

— Бетті,