Анджей Сапковський - Відьмак. Володарка Озера

потопельниці й рот ящірки» — ХВ) могла бути тільки політичною. А виникнути вона могла лише в період між відмовою Ковіру сплачувати «понтарську десятину» та підписанням першого Ексетерського трактату.

Пізніше актуальність політичного шлюбу принца Реданії та ковірської шляхтички зникла: за умовами трактату, Радовид ІІІ мав титул «короля Ковіру та Повіссу» de non preiudicando. А коли така потреба зникла, Фріданк відіслав першу дружину геть.

Інакше кажучи, Фалька починає своє повстання десь через чверть століття після підписання першого Ексетерського трактату. Дату останнього, якщо враховувати все сказане вище, можна встановити в проміжку 1130–1135 рр. (І років десять, десь до 1145 р., потреби в амбасадорах Реданії в Ковірі не виникало — до смерті Радовида).

Через десять-п’ятнадцять років після смерті Радовида відбулося щонайменше дві події. На ковірський престол сів Ґерард, син Ґедовія, — останній Тройденід, а Фріданк мав назвати свого сина від другого шлюбу спадкоємцем трону.

І тоді почалося повстання Фальки. Участь у ньому взяла не лише реданська, але й ковірська шляхта («збройний заколот спершу вибухнув ‹…› як битва законної первородної доньки за трон, що їй належав» — ХВ). Як відомо, першими жертвами Фальки стали батько й двоє її зведених братів: першого короля Реданії, що став перед фактом відмови від трону Ковіру, було вбито в заколоті, який ковірська шляхта підтримала. І програш Фальки та кінець династії Тройденідів дивно співпадають у часі. Якщо припустити підтримку Ґерардом заколоту Фальки, то стає зрозумілою й зміна правлячої династії Ковіру, де Естеріль Тиссен жорстко дотримувався нейтралітету. Водночас зі зміною династії в Ковірі починають говорити про Ексетерські трактати — у множині; тож під час зміни династії було підписано й другий договір, що дублював перший, але вже з новими гравцями.

Що цікаво: відповідно до слів Ярпена Зігріна, ґноми понад сто років працюють на те, щоб жити поряд із людьми. За хронологією виходить, що почали вони відразу після заколоту Фальки. Схоже, що втрати серед мирного кваліфікованого населення були такими, що королям довелося дозволити ґномам «жити поруч».

3.3. Зруйнування Каер Морену

Перші відьмаки з’явилися «триста років тому», у Х столітті, коли потвор було дуже багато. Схоже, що відьмаки блискуче виконали завдання — потвор різко поменшало, але відьмаків залишалося чимало. У якийсь момент назовні вийшов їхній конфлікт із магами (що цілком доречно з огляду на те, що читачі дізнаються із «Сезону гроз» про походження відьмаків). Більше того, бунт проти відьмаків спровокували саме маги («отой мерзотний пасквіль, отой поширений “Монструм”, який збудив фанатиків і надихнув їх на злочин, також, подейкують, був анонімним твором якогось чарівника» — КЕ).

У тому самому фрагменті Трісс Мерігольд чітко фіксує й дату зруйнування Каер Морену: «Я… не відчуваю потреби спокути стосовно події, що мала місце за півстоліття до мого народження» (КЕ). Йеннефер говорить Ґеральтові: «Я знаю Трісс довше, ніж тебе» (ЧП) — інакше кажучи, раніше за 1243 р., причому тут ідеться про дружні взаємини, які навряд чи були можливі раніше, ніж Трісс стала повноправною чародійкою. Про вік Йеннефер на момент її зникнення в Безодні Седни нам відомо точно («Мені дев’яносто чотири роки» — ВЛ). Це дає 1173 р. Трісс же постійно позиціонує себе як старшу сестру Цірі, тобто різниця у віці між ними навряд чи може бути більшою, ніж двадцять років (маючи на увазі дещо розтягнене сприйняття часу магічками). Мабуть, не буде великою помилкою вважати, що Трісс молодша й за Ґеральта й що дата її народження — між 1215 та 1220 рр. Відповідно руйнування Каер Морену могло б датуватися десь 1165–1170 рр.

Є ще одне свідчення: Весемір є останнім із відьмаків, які бачили — і асистували — Проби й мутації (нагадаємо: останніми хлопчиками, які через ті мутації пройшли, були Ескель, Ґеральт і трохи молодший за них Ламберт; і ось уже чверть століття в Каер Морені немає нових дітей, бо немає тих, хто міг би вдало провести Проби). Якщо так, то «столітній дід» міг бути свідком — а може, навіть захисником — Каер Морену. І це також цілком співпадає з датою, яку ми вивели.

Відзначимо також, що невдоволення діяльністю відьмаків мало глибоке коріння: нам відомі слова Радовида ІІІ Рудого: «Не маю нічого проти відьмаків. Нехай собі полюють на вампірів. Аби тільки платили податки» (КЕ).

Наслідком заколоту Фальки було, окрім збезлюднення, розповсюдження потвор, а як результат — посилення впливу відьмаків. Кедвен, який не постраждав від армії Фальки безпосередньо, але на території якого розташовано школи як відьмаків, так і магів (Каер Морен та Бан Ард відповідно), не зміг змиритися з присутністю обох осередків. І залишитися мав тільки один («без допомоги чародіїв фанатики не здобули б тоді замок» — КЕ).

3.4. Війна з ельфами, Шерраведд

Під час прогулянки Галереєю Слави Ґеральт, розглядаючи картини, говорить: «…війська фельдмаршала Ройпеннека з Третогору здійснили різанину в Лох Муйні й Ейст Гемлеті, убивши всіх ельфів, не зважаючи на вік і стать. І розпочалася війна, яка закінчилася різаниною під Шерраведдом» (ЧП). Події під Шарраведдом Ґеральт датує під час мандрів із Цірі: «Еліренн. ‹…› Вона повела їх на битву двісті років тому» (КЕ).

Цікаво, що ця цифра — двісті років — з’являється щонайменше двічі: двісті років дріади боронять Брокілон, і стільки ж років тому ґноми зрозуміли необхідність мирного співіснування з людьми («Ми мусимо жити поряд одне з одним. ‹…› Років двісті ми про те знаємо, а десь понад сто над тим працюємо» — КЕ).

Чи можливо датувати ту війну точніше, ніж «середина ХІ ст.»? Мабуть, ні, але можливо хоча б спекулятивно пов’язати її з часами Радовида І Великого, прадіда Радовида ІІІ Сміливого (Рудого). Тут можливі два підходи: або ж прізвисько «Великий» він дістав безпосередньо за виграну війну (оскільки відбувалася вона під лозунгами «скинемо людей у море», на повне знищення), або ж війна стала результатом безвладдя після смерті короля (відзначимо, що як ініціатора походу у верхів’я Понтару названо фельдмаршала, а не короля). Також укажемо, що й Шерраведд, і Лох Муйн, і Ейст Гемлет розташовані не в Реданії, а в Кедвені, тож подальші події, очевидно, з цим пов’язані.

3.5. Шестирічна війна й заснування Капітулу

Це наступні «великі сюжети» історії магії у світі відьмака, що представлені в Галереї Слави на острові Танедд.

Важливою Шестирічна війна виявилася навіть завдяки не стільки розмаху, скільки тому, що маги — уперше з часів Новіградської унії — втрутилися в політичне життя (чого не було навіть під час другої війни з ельфами: «…у