Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 59

МІРГАН

На цей ранок я мав багато планів. І в першу чергу – поговорити зі своїми родичами. Ава може вважати, що це була цілком ідея Айвен – та я добре пам’ятаю, що саме писала мені мати в Йорнборг. Ще тоді вона збиралась віддати Рея моїй сестрі, і навіть брехала мені щодо шлюбу Ави з Кертісом. Як на мене, це не можна пояснити самим лише страхом за дитину. Зараз Рею нічого не загрожує ззовні і я збираюсь зробити так, щоб не загрожувало і всередині сім’ї.

Та поки що плани перебивають двоє посильних. Першого приводить Девін і він передає звістку від Сінни. Я відпускаю хлопчика, нагородивши монеткою. Девін вивчає моє обличчя і врешті цікавиться:

- Все добре?

- Так, все як очікувалось…

Той мнеться і врешті говорить:

- Не ображайтеся, та у вас такий вираз… Можете на мене покластись, я послужу вам з Авою всім, чим зможу.

- Ця справа не в Сінні, Девін. Це моя родина і я збираюсь владнати деяке непорозуміння найближчим часом.

Та тут нас перериває стукіт копит і інший гінець. І от він везе листа до моєї сестри, однак… мою увагу привертає герб на його одязі. Я підозріло розглядаю білу саламандру на червоному фоні – знак дому Суейвіла. Які справи можуть бути у нього з моєю сестрою?

- Перепрошую, лорде Варан, та мені наказано віддати листа особисто в руки леді Холагер.

Навіть так? Не Патріку?

- Я сам покажу тобі дорогу, - з умислом кладу руку на плече гінцю, стискаючи. – Ходімо. Девіне… - киваю, і той одразу ж іде за мною. – Коли моя сестра отримає листа, - звертаюсь до нього, - подбай, будь-ласка, про гінця. Нехай відпочине з допроги у тихому місці… поки я з ним не поговорю.

До покоїв моєї сестри ми доходимо дуже швидко. Айвен і Патрік вже встали, і покоївка закінчує зачіску своєї господині, доки Патрік розглядає щось у вікно.

 Девін залишається за дверима, очікуючи на посильного.

- Доброго ранку, Мірган, - щебече Айвен, посміхаючись на моє вітання і простягає руку за листом. Посланець віддає його з поклоном і сестра недбало кладе його на столик.

- Я би просив тебе прочитати цього листа зараз, - м’яко наполягаю. – Адже він вимагає відповіді, чи не так? – посланець невпевнено киває.

Патрік обертається від вікна і уважно спостерігає за нами. Айвен безтурботно посміхається і заперечує:

- Це від моєї подруги, Мірган. Я думаю, посланець може й зачекати. Все одно він має перепочити з далекої дороги, немає причин поспішати …

- Воля ваша, леді, - кланяється посильний. – Та моя господиня справді хотіла б отримати відповідь одразу, як тільки ви вважатимете це за можливе.

Айвен потискає плечима і розгортає листа. Пробігає його очима і на обличчі з’являється легке здивування.

- Ємм… Мабуть, мені потрібно трохи часу для відповіді, - переводить погляд на посланця, - відпочиньте з дороги, я повідомлю вас згодом.

Той коротко киває і виходить з покоїв. За нього можна не перейматись, за дверима чекає Девін.

- Чи можу я попросити, люба сестро, прочитати цього листа? – цікавлюсь . Патрік очікувано хмуриться, і підходить ближче.

- Чому тебе цікавить кореспонденція сестри, Мірган? – в голосі чітко чути роздратування.

- Мене цікавить герб на одязі цього посланця. Маю деякі невирішені питання… з лордом Суейвілом… і мене дуже непокоїть, що він пише моїй сестрі… і має нахабство робити це, коли вона в моєму домі.

- Це не лорд Суейвіл, Міргане, це його дочка, - заперечує Айвен. – Ми з її матір’ю подруги і я піклувалася про дівчинку, поки вона в Йорнборзі. Сама Селеста не змогла вивезти дочку в світ, адже на її руках ще семеро дітей.

- Отже, пише леді Годва. І про що вона просить ?

- Я все одно сказала б, Міргане. Але спершу маю повідомити матір. Не думаю, що приїзд дівчинки, така вже проблема. Однією гостею більше…

- Як цікаво, хіба вона не має відвідувати бали в Йорнборзі, шукаючи собі нареченого? Чому вона напрошується в гості до тебе, коли ти сама не вдома?

Патрік не витримує і підходить ближче, опускаючи руку на плече дружини.

- Ти знаєш щось погане про дівчину, Міргане? З чого такі питання?

- З того, що її батько спить і бачить, як видати її за мене. І мене дуже цікавить, з яких причин скромна діва мчить на моє весілля з іншою.

Патрік здивовано підіймає брови.

- Але, Міргане… Вона нічого не знає про весілля, - заперечує Айвен. – Вона пише, що хоче допомогти мені доглядати за матір’ю.

- Очевидно, наш поспішний від’їзд, одразу після твого, спричинив такі висновки. На твоє прохання причину від’їзду ми не оголошували. – міркує Патрік. - Але тепер зрозуміло, що дівчина справді має намір огортати турботою Міргана, - фиркає він.

Айвен нітиться і червоніє.

- Справа в тому, що вона вже у Хемптоні, - каже вона. – Тож… я не можу відмовити їй, це буде грубо.

- Але вона цілком заслуговує на таке відношення, - заперечує Патрік. – своєю поведінкою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍