Лана Рей - Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей

14 Арман

Я прокинувся від того, що скрипнули двері. Спершу я подумав, що це хтось вирішив пробратись до нас в кімнату і приготувався атакувати непрошеного гостя своєю отруйною лозою, але роззирнувшись довкола, я зрозумів, що це Тіна кудись вийшла.

І куди, в біса, понесло цю дрібну шукачку пригод на свою п'яту точку? Важко зітхнувши, я встав з ліжка і накинув на себе халат.

З жалем поглянувши на своє тепле, м'яке і дуже зручне ліжко, я вийшов з кімнати. 

Я поцікавився у сонних вартових, чи не бачили вони моєї служниці і дізнався про те, що Тіна вирішила погуляти в саду.

Що ця мала капосниця забулась посеред ночі в королівському саду? Подумки лаючись, я поспішив на вулицю.

Королівський сад вражав не лише своєю красою, а й розмірами. Тут і серед білого дня можна було легко заблукати, не кажучи вже про ніч.

Хтозна, куди вирішила податись наша бідося. Почувши чиїсь кроки, я, про всяк випадок, зачаївся.

Схоже, тут забагато розвелось любителів нічних прогулянок. Повз мою схованку прослизнула жінка, закутана в довгий, темний плащ.

Це точно була не Тіна. Кілька секунд повагавшись, я все ж не став переслідувати підозрілу незнайомку.

Зараз для мене головним було знайти свою непосидючу напарницю. Що за шкідливе дівчисько?

Сама не спить і іншим не дає... Відразу згадалось моє комфортне, тепле ліжко і я знову подумки вилаявся.

Мені здалось, що я  помітив когось за деревами. Придивившись, я зрозумів, що то Тіна. Моя напарниця намагалась підібратись до альтанки.

Тіна так захопилась підслуховуванням, що не помітила того, як я підійшов до неї.

Аби вона не здійняла крик від страху і несподіванки, я закрив їй рота рукою.

- Це я, Арман. Лишайся тут і сиди тихенько, - прошепотів я дівчині на вухо і прибрав руку від її обличчя.

Тіна кивнула мені на знак того, що все зрозуміла. Почувши, як вона видихнула з полегшенням, я посміхнувся.

Уявляю, як малявка щойно злякалась. Буде знати, як вештатись ночами.

На відміну від своєї напарниці, я вмів переміщатись безшумно і непомітно для інших.

Я підібрався на достатню відстань, щоб добре чути розмову, що відбувалась в альтанці.

- Даяно, ти повинна перемогти у цьому відборі і стати королевою, тому маєш діяти рішучіше.

- Я й так роблю все можливе... Вчора здихалась двох кандидаток. Ти теж маєш мені якось допомагати...

- Я не можу робити це надто явно, бо викличу підозри. Ніхто не має здогадатись про те, що я тобі допомагаю.

- Завтра у нас буде випробування на знання історії королівства. Ось відповіді. Вивчи все до ранку. Жодна з учасниць не знає про те, яке завдання, на них чекає завтра, тому не встигне підготуватись. Це твій шанс показати себе найкраще перед принцами. А тепер повертайся до себе і будь обережною.

-  Добре, тітонько Софі. До зустрічі.

- До зустрічі, люба.

Виявляється, що одна із наших наставниць хоче зробити королевою власну племінницю. Оце так новина.

Я непомітно пішов слідом за Даяною. Наступної миті моя лоза доторкнулась до її ноги.

Дівчина заклякла на місці. Доза паралізуючої отрути була зовсім крихітною. Я підійшов до нашої пройдисвітки і дістав у неї з кишені аркуш паперу з відповідями.

Промовивши закляття миттєвого стирання пам'яті, я пішов до Тіни. Схоже, що цієї ночі мені спати не доведеться.

- А Даяна не згадає того, що це ти забрав у неї відповіді? - Поцікавилась Тіна, коли я їй про все розповів, щойно ми повернулись в кімнату.

- Ні. Мій метод надійний і багаторазово перевірений, - посміхаючись, відповів я.

Через деякий час моя напарниця вже солодко спала в своєму ліжку, а я продовжував зубрити історію королівства Фіод.

Уявляю, як я завтра всіх здивую своїми неймовірними знаннями. Особливо Даяну і її тітку - наставницю.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍