Страгозорый - Небезпека у лісі! {оушен}, Страгозорый

     Його ауру я відчув майже одразу, як пішов по одній з вулиць, шукаючи потрібну мені лабораторію, щоб нарешті вивести гібрида, який наче і був схожий на нас, але всеодно відрізнявся. Вона була різкою, незвичною. Дуже відчутною на відміну від аури звичайних гібридів. Коли відчув, десь усередині демон почав гарчати, явно показуючи, що якщо що, не буде мирним.

      Ну ні, на цей раз я точно зможу протистояти другій іпостасі. Просто повинен це зробити, якщо вона знову спробує вирватися і щось зробити проти моєї волі. Тим паче хочеться подивитись на того, хто теж забрів до Оушена. Все ж, я рідко бачив чи відчував інших демонів на нашому континенті, а тут їх взагалі ще не відчував. Тому буде цікаво подивитися на нього. Можливо навіть трохи більше дізнаюсь про те, як живуть інші демони та чим займаються, бо судячи з усього, він тут не тільки через роботу.

     Для початку я вирішив віднести яйця до лабораторії, щоб не ризикувати ними і потім не чекати більше часу, щоб усе вийшло. До неї було не дуже далеко. Я не певен, що інший демон піде в найближчий час назад до пекла.

     Якийсь хлопець довго розглядав спочатку одне яйце, потім інше, наче не вірив, що з цього може щось вийти. Я вже навіть почав гадати, що мені тут доведеться аж до вечора стирчати. Але ні. 

    Нарешті поклавши яйця до інкубатору, але поки що не «запустивши» його, мені всунули якийсь папірець, де треба було підписати декілька пунктів. Наприклад, чи готовий я дійсно взяти відповідальність за життя гібрида, якого створять або чи готовий я відповідати перед головою Оушена, якщо зі створеним гібридом щось станеться. 

    Не думав, що у них тут до цього усі так серйозно ставляться. Хоча, що я хотів? Інший континент, інші правила й вимоги до гібридів.

      Уважно перечитавши декілька разів усі пункти і навіть обдивився листочок уважно з усіх сторін - бо хто його знає, яка підстава мене може чекати, якщо я підпишу щось не те або ж якщо не побачу чогось, - я нарешті почав усе підписувати.

— Що ж, очікуйте вилуплення через тиждень. Якщо щось станеться, ми вас спробуємо знайти.

      Багато, але воно, гадаю, того варте. Принаймні, я дуже на це сподіваюсь...

     Ну, а тепер на пошуки пригод на п'яту точку.

     Демон знайшовся майже одразу, не довелося довго шукати. Він сидів на якійсь галяврні й вгризався у м'ясо якоїсь тварини. Жорстоко, наче не їв уже доволі давно. Мені навіть спочатку здалося, що він уявляв на місці здобичі якогось свого ворога.

     До того, як демон підняв голову і принюхавчя до повітря, я встиг трохи роздивитися його.

     Він, схоже, не боявся, що можуть побачити його другу іпостась, бо зараз він сидів саме в такій формі. Його луска була більш світлою, але теж сірою, як у мене. Закручені назад роги темно-синього кольору, та масивні крила. При чому в якомусь сенсі він був схожий на одну з хижих птиць - можливо орел, чи щось таке.

     Однією з цікавих речей у його зовнішності було три хвости, зроблені з металу й проводів. Інколи мені здавалось, що по них проходили спалахи заряду, і хвости від цього легенько смикатися.

     Я вперше бачив амфігора з трьома хвостами, який може керувати не природою. При чому схоже, що у світі гібридів амфігори не дуже рідкісні, бо це вже третій подібний гібрид. У світі людей їх взагалі дуже мало.

      Цікаво, чи зручно йому літати ось так з трьома хвостами? Бо наче для птиць часто хвіст має свою роль у польоті.

      Він різко притис мене до землі, голосно почав гарчати й при цьому розправивши крила, щоб здаватися більшим і більш небезпечним. Я спробував особливо не панікувати й не показатися агресивним. Хотілося поговорити з дорослим амфігором. Тим паче у якого зовсім інша «гілка» в його здібностях.

— Ти хто такий?! - Майже загорлав він. - Це моя територія. Що ти тут робиш?!

      Я колись читав, що деякі монстри й демони ще з давнини любили обирати собі якусь територію для полювання. Частіше за все подібний тип обирали ті, кому дозволено шарахатися по землі вільно, доки його не знайдуть і не вб'ють - якщо це, звісно, можливо. Схоже, цей демон саме з такої категорії, але судити ще дуже рано.

— Я піду звідси, якщо ти з мене нарешті злізеш. - Я намагався казати рівно й спокійно, щоб не спровокувати.

     На секунду мені здалось, що він загарчав ще голосніше, хоча здавалось би, куди ще? Що ж, добре, підемо трохи по-іншому.

     Я з силою відштовхнув його. Але демон зреагував доволі швидко, тому нам довелося якийсь час борсатися на землі, намагаючись якомога болючіше вдарити або вкусити одне одного. Коли я вкусив його десь зверху на шиї, він видихнув, але не загарчав. 

    Я тим часом відчув, що його луска була наче з металу зроблена. Звісно, у багатьох гібридів луска доволі товста, але тут наче два шари. Ось що значить, якщо амфігор може управляти технікою й усим, що з нею пов'язано.

     Але що, якщо у нього десь щось подібне є? Поваливши його на землю й притиснувши до землі у відповідь, я роззирнувся швидко по сторонах. Наче нічого поки нема. Значить, треба закінчувати битву, доки він не прикликав щось своє на допомогу.

      Демон різко пустив електричний струм по моєму тілу. Я легенько здригнувся, але особливої шкоди воно мені не завдало. І це мене трохи здивувало. Замість цього я відчув, наче у мене з'явилося більше сил, я став швидше і усі ті синяки, які в майбутньому могли виникнути після нашої битви, не виникнуть.

     Чи може це значити те, що зараз я буквально поглотив енергію техніки, яку використав зараз цей демон, обернувши її для себе в енергію? Але, як я це зробив? Особливості мого тіла чи друга іпостась постаралась? Що ж, нема зараз часу над цим думати.

     Гібрид з силою відкинув мене геть від себе. Я вчасно встиг скорочуватися енергією вітру і не вдаритися об стовбур.

     І тут у мене в голові з'явилась одна цікава ідея - якщо цей амфігор пов'язаний з машинами та усілякою подібною технікою, то чи може бути його слабкістю вода? Гадаю, можна спробувати.