Страгозорый - Небезпека у лісі! {червоні сни}, Страгозорый

Глава сьома. Тимчасовий прихисток.

     Сьогодні я вирішив знайти собі невеличке помешкання на якийсь час. Гадаю розташуватися у якійсь доволі великій квартирі людини, бо саме там частіше за все я можу відчувати себе в безпеці.

    Гібриди майже ніколи не опиняються в квартирах. Треба тільки зрозуміти, які саме вони зазвичай полюбляють «обирати» уві снах, і заселитися у доволі великій, але при тому «малоактивній» кімнаті для свого тимчасового помешкання.

      Довго ходив, шукаючи потрібне місце. При цьому я дізнавався про цей світ все більше й більше.

     Наприклад, тут є розумні монстри. Не такі, що побачив, зрозумів, що це твоя потенціальна жертва і побіг за нею, пускаючи слину і бажаючи нарешті добре поїсти. Тут є також і ті, хто може читати й розмовляти і хто має якісь мотиви для вбивст людей. Наприклад, хтось мізантроп*

     Звісно, розговорити їх дуже важко, бо зазвичай з чужинцями вони мало розмовляють, якщо розмовляють взагалі. Але все ж, приємно розмовляти хоч з кимось за останній час.

     Також тут є аномальні ліси. Не те, щоб там були якісь мутанти, чи щось таке. Просто інколи, коли настає ніч - небо стає темно-червоним, потім взагалі чорним, і зорей нема, - він інколи світиться. Я не знаю, від чого залежить те, з якою яскравістю і коли він світиться, але факт залишається фактом.

     Останнє з дивного, що я за останній час побачив, це те, що тут є декілька людей, які, як я зрозумів, можуть проникати в чужі сни. Судячи з усього, ці люди - щось по типу охорони, але тільки уві сні.

     Вони ходять, перевіряють, чи потрібне сниться гібридам. Якщо щось йде не за планом і гібриду сниться те, що він не потрібен бачити - я слідкував за ними, і чув про їх плани, тому це мої висновки, - вони втручаються і змушують його прокинутися. Підстроюють усе так, наче їм наснився якийсь кошмар, і через це вони прокинулись.

     Хоча, гадаю, що нема різниці, як і через що прокинеться гібрид. Від кошмару, чи від чогось іще. Зазвичай багато хто прокидається уві сні або через те, що хочуть пити чи по справах, або їм, як я казав раніше, приснилося якесь жахіття.

     Та й до того ж, якщо про тебе взагалі нічого не знають, то чого боятися? Ти професійно виконуєш свою роботу, знаєш усі ризики, а значить і знаєш, що може відбутися, бо маєш великий досвід.

    Коли я шукав собі прихисток, побачив одного з них.

    Я знав, що ці кістки на їх обличчах, дуже схожі на маски, були їх справжніми обличчями, а не тим, що їх приховує. І якщо зняти їх, в принципі нічого цікавого не побачимо. Не знаю, чому, але я просто певен у цьому, бо дивлячись на них, у мене частіше за все складається саме таке враження.

     Він йшов повільно по дорозі, думаючи про щось своє. Ні на що не звертав уваги. Але коли відчув, як на нього дивляться, різко підняв погляд і подивився в мою сторону.

      Я швидко сховався за якимось будинком. Добре, що він був доволі великим і зміг мене добре сховати. Вони не повинні знати, що я тут! Інакше може статися щось погане.

     Наприклад, дізнавшись, що тут є ще хтось «адекватний» окрім них - це ж ще дивно, що інші подібні монстри мене не виказали, - вони почнуть полювати на мене. Все ж, я не повинен був тут бути. Принаймні, подібним способом.

     Звісно, я міг би спробувати протистояти їм, але не знаю, на що вони можуть бути здібні. Тому дуже ризиковано нападати на когось, про чиї сили та можливості ти не знаєш. Звісно, я вже трохи знаю про них, але цього ще дуже мало.

    Коли усе наче обійшлося, повільно пішов далі. Впевнившись, що більше ніхто не намагається побачити мене серед домівок, я трохи прискорився. Але відчуття, наче за мною досі слідкують, залишалося.

..

 

..

 

..

 

..

 

..

    Навіть коли я знайшов собі потрібне місце і настала ніч, відчуття того, що за мною слідкують ще залишалось. Що ж, мені треба буде до цього звикнути. Я у невідомому світі, який може викликати у мене різні відчуття. Все ж, я до кінця ще не знаю того, на що здатен цей світ.

     Сьогодні у домі, квартири якого були наче для гібридів розраховані й де я вирішив зупинитися, те ж саме рішення прийняв якийсь хлопець трохи старший за того, який втікав зранку від свого кошмару.

     Я чув, як він ходить по квартирі унизу. Він ходив так, наче у нього було багато життів. Знає, що це лиш сон? Що ж, можливо.

     Десь у мені демонічна іпостась наштовхнула мене на думку - постукати по залізяках біля стіни, і подивитися на реакцію хлопця, щоб життя медом не здавалось. Спочатку хотів відмовитися від цього, але цікавість з часом мене все ж наздогнала, як би я не намагався від неї втекти.

     Гострим кігтем стучу по дивних залізячках, ті легенько «здригаються» і видають голосний металевий звук. Хлопець на секунду затих, а потім швидко вибіг зі своєї хати. Я чув, як голосно закрилися двері. 

      Все ж, тут стіни, підлога й стеля були тонкими, тому я міг усе непогано чути. Навіть здалось спочатку, що я можу чути навіть на декілька поверхів нижче чи вище через це.

     Коли гібрид втік, я посміхнувся. Що ж, нехай потім не думає, що в невідомих місцях йому завжди раді й завжди нічого поганого не станеться, якщо він хазяйновито буде ходити по чиїсь кімнаті.

     І сьогодні вночі до мене мабуть вперше намагались дібратися. Хтось невідомий спочатку довго смикав ручку, а потім спробував винести двері.

      Цікаво, хто то був? Кошмар? Та ні, багато з них не нападали на мене, їм нема сенсу цього робити. Ті, які наче в масках? Можливо. Схоже, вони бачили, де я оселився, і вирішили якось мене здихатися. 

    Ці мають більш людську подобу, але точно не люди. Тому їм інколи трохи складніше виламати двері. Особливо коли я вже чекав на прихід невідомих, гонимий дивними відчуттями постійного спостереження за мною.

     Я не знаю, чому саме ці відчуття досі не відпускають мене. Начебто я вже в безпеці. Двері перекриті так, що й гібриду спочатку треба було б зрозуміти, що перед ним. Вікна теж завісив якимись тряпками, та й ті не дуже великі, тому ніхто через них залізти не зможе. Та й до того ж, і почув би, якби хтось розбив скло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍