Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

— А як вони скопіювали матерію? — тихенько спитала Томія.

— Використали силу, що вирвалася на волю і посилювала саму себе. Її треба було якось застосувати, от і застосували, спробувавши видерти з її пащі те, що вона зжерла. Причому, дотяглися кудись дуже далеко, про світ кікх-хей навіть бджолови, що були в багатьох чужих світах, нічого не чули. І як це зробили, ті маги потім пояснити не змогли, вони просто зазирнули у прірву, вихопили образ та витягли його. У них вистачило на це сили, бо то була сила з'єднаних потоків. Втім, я щось таке запідозрив, ще коли зрозумів, що таке співаючі їжаки. Їх дуже багато, цей хлопець навіть до ладу не знає, скільки саме. Але точно більше двохсот, він якось намагався їх перерахувати. А щоб створити схожого їжака у нашому світі, доведеться об'єднатися магам трьох пташиних Будинків, а може й чотирьох. А тут їх створила сила, зібрана по дурості з такого джерела. Сила, якій завадили текти кудись далі. І яка, рано чи пізно, знесла б усі бар'єри і незрозуміло куди потекла б і що стала б змінювати. Отже, я не думаю, що ці джерела можна присвоїти. Та й не треба. Вони заслабкі, я питав. А зупиняти їх течію, щоб назбирати силу перед греблею, не можна, треба брати одразу.

— Чому не можна? Якщо не накопичувати багато…

— Бо не розрахуєш. Ці джерела як річки. Тече собі тихо, майже висохла, перетворившись на найтонший струмок, а потім десь пройшли зливи і струмок на коротку мить перетворився на бурхливу річку. Як гадаєш, що станеться з греблею?

Томія лише зітхнула.

— А перстень тобі навіщо?

— Знадобиться! — впевнено сказав птахолов і широко посміхнувся.