Елевонда Евермонт -Еливедо - Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо

Післямова. Частина 1 Історія написання книги

Насправді я могла написати її ще давно і так потрібно було й зробити. Але ж…то одне, то друге, а потім і зовсім вирішила написати, коли вже закінчу викладку. 

Звідки ж мені було знати, що це буде аж так довго. І обіцяла ж собі, не викладати книгу рік. 

Що ж для початку я б хотіла подякувати моїй беті, яка допомогла зробити цю книгу значно кращою, ніж вона була. А ще я нарешті зрозуміла, що мені було не так в моїх книгах( не прописані діалоги, щоб їх) 

Також дякую усім тим, хто прочитав цю книгу до цих розділів, хоч на неї майже не було коментарів, але сподіваюся вона усе ж була цікава. 

Чесно, цикл пригоди Анджеліки і Аделі завжди був для мене найважливішим через те, що з нього усе почалося. Ось чому я покладала на нього занадто великі надії, які не справдилися. 

Хоча думаю тут я сама винна. Мені не хотілося руйнувати атмосферу цих книг, тому усі темні події тут завжди починаються пізніше, а перші розділи виходять не такими, якими я б могла їх написати. Винятком, має стати третя книга циклу і побічний цикл, які вже повністю присвячені темній стороні. 

Що ж, а тепер перйду до основного – Історія написання книги. ( це буде довго) 

Ідея. 

Я дуже довго думала над тим, чому усе ж таки Країна Квітів? Для мене у 19 років(вже 20) це вже було зовсім незрозумілим. Адже я зараз і тоді в свої 12, це дві різні людини, з різними характерами і світоглядами. 

Тоді 8 років назад, вона була надто наївною, надто світлою людиною і тою, хто любила цей світ. Коли потрібно було писати нову книгу, вона вже точно знала, про що буде писати. Країна Квітів. Чому? 

“Квіти це не просто гарні рослини. Вони живі і мають душу, тому їх навіть торкатися потрібно вкрай обережно, наче до чогось дорогоцінного. Вони можуть знати і бачити, більше ніж дозволено нам…” 

І так далі і тому подібне. Вона б справді могла б прочитати вам цілу лекцію на цю тему. Саме через це я й хотіла присвятити книгу цій країні. Мабуть, бо я не до кінця впевнена. 

Щодо того чому саме 14 років, вік, коли у неї можна потрапити. Тут все просто це була найближча дата.  Не знаю, чи вкладала якийсь особливий сенс. 

Переписування. Арки книги. 

При переписуванні цієї книги виникли тільки три найбільші проблеми  – Аделі, лабіринти і королеви.  

А все через першу книгу, яку я теж переписала і у якій спочатку не було Аделі. Як головна героїня, вона мала з'явитися лише у другій книзі, але вписати її було не так і важко. Не було лабіринтів і від самого початку були королі й королеви. 

А також вже при переписуванні в ноутбук я зрозуміла, що цій книзі чогось не вистачає і довго не знала що саме повинна додати, аж поки десь в жовтні чи листопаді не прийшла до теми тіней, яка тонкою ниткою простягається крізь весь сюжет і є тим, що привело його до того яким він є. 

1. Вступна 

Найбільше у циклі Анджеліки ( і Аделі, за звичкою про неї забула)  я терпіти не можу саме вступні частини, а точніше “прокляті” як їх називаю три перші розділи. Тому що, саме вони, ніколи у мене не виходять так, щоб після них її читали. Але як я вже згадувала, не хотілося руйнувати атмосферу. 

Якщо говорити про версії то єдині сюжетні зміни, які зазнала ця частина від початку її написання стали – окрема частина від Аделі, більш розгорнутий розділ про чари ( а ще там були чари перетворення, які я не згадала потім, бо вони не вписувалися в сюжет. Та й скористатися ними було б неможливо) 

Наступне – феї. Так, тільки потім я вирішила присвятити цю книгу Алінго, Елінго і Дейлі. Спочатку я не сприймала їх всерйоз, як і Енгайда, тому у них навіть імена не продумані. Хоча я б не сказала, що вони їм не підходять. 

І останнє щодо цієї арки. Розмова Аделі з Елінго, мені хотілося, щоб вона нарешті виговорилася хоча б комусь, про її переживання. Адже з характером Аделі, вона б точно відчувала себе б винною і тримала б усе в собі. А ще мені надзвичайно подобається те, якою Елінго вийшла у цьому розділі. 

Друге – поява Ліре, вона ж Апатія, вона ж Tea( чай зі склом) і відповідає за написання усіх сумних і сцен. Ну мала ж бути з неї, хоч якась користь, якщо вже вона моя тінь. Я й не здогадувалася, що з неї ще й персонаж непоганий вийде. Що ж, вона стає тою, хто вперше розповідає Анджелі про існування Тіней і що воно таке. 

Ліре. Узагалі Теа це частинка моєї душі. І так вона є у тіней. 

А от усі наступні арки, раніше будувалися за принципом – прийшли, завдання зробили і пішли далі. Тільки вже в другій версії почалося більш детальне розписування персонажів, хоча цього все ще було недостатньо. 

1. 2 Хранителька Тіней( і тільки зараз я зрозуміла, що вона була без назви) 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍