Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький

України» здобула собі поважні симпатії на Україні. В квітні 1915 р. відбулася в Києві нарада діячів українських соціялістичних організацій, яка вповні одобрила діяльність і політичну позицію СВУ та її самостійницьку плятформу. Представннк цієї групи діячів Євген Голицинський двічі виїздив нелегально за кордон в 1915 і 1916 рр., та нав'язав особистий контакт з президією СВУ. Справу нелегального переїзду Є.Голицинського за кордон, організував особисто д-р Лев Ганкевич, перебуваючи тоді в Софії, як представник СВУ.(обратно) 65

[63] Юліян Охримович. Розвиток української національно-політичної думки. Львів, 1922, стор.ІХ, Х.

(обратно) 66

[64] М.Галущинський. «З Українськими Січовими Стрільцями». Львів, стор. 123,124.

(обратно) 67

[65] Ту саму справу австрійської присяги вирішили польські легіоністи багато легше і простіше. Боячись брати на себе політичну відповідальність за зложену присягу, вони оперлися на вождівськім принципі своєї формації, перенесли рішення цієї тяжкої проблеми на свого вождя Пілсудського, зажадали від нього видання відповідного наказу. «Не буду входити» – говорить Пілсудскі – «в мотиви мойого поступовання, досить, що я прийняв ту відповідальність на себе й видав наказ зложити присягу» (розуміється – австрійської формули). Jozef Pilsudski. Pisma zbiorowe. Tom IV. Warszawa, 1938, стор. 216.

(обратно) 68

[66] Малий чисельний стан УСС у світовій війні не дав можливости поставити більшу формацію УСС під час листопадових боїв за Львів, що спричинило втрату Львова та дальший некорисний розвиток польсько-української війни. Також київські СС коли б мали хоч би два-три рази більшу кількість старих УСС-ів – були б змогли причинитись до кращого висліду боротьби за нашу державність.

(обратно) 69

[67] Микола Голубець. Рік грози і надій – 1914. Львів, 1934, стор. 104.

(обратно) 70

[68] Микола Опока. Рік тому (Спогади УССтрільця). ВСВУ. Відень, 6 січня 1916, ч. 61-62, стор. 3.

(обратно) 71

[69] Микола Опока. Цитов. твір, стор. 3,4.

(обратно) 72

[70] Микола Опока. Вістун. ВСВУ. Відень, 19 березня 1916, ч. 83-84, стор. 191.

(обратно) 73

[71] Цей лист і кілька інших листів Д.Шабали до УСС С.Ріпецького – були друковані на сторійках віденського «Діла» в першій половині 1915 р., куди пересилав до поміщення відписи цих листів, старшина цензурного уряду у Відні – чотар Гриць Микитей. Д. Шабала ще під час війни виїздив з доручения Союзу Визволення України на Наддніпрянщину підпільним шляхом для організації і пропаганди. Згадує про це також П.Феденко в своїй книжці «Ісаак Мазепа», Лондон, 1954, стор. 18,19. Він каже: «З одного табору полонених прибув у Катеринослав у час війни молодий робітник Дмитро Шабала і приніс інформації про роботу Союзу Визволення України».

(обратно) 74

[72] Іван Кожушко. На Стрипі і Ценівці з «другого боку». «Свобода», Джерзі Ситі, 12 жовтня 1954, ч. 196.

(обратно) 75

[72а] На цьому місці треба зазначити, що перша думка і плян видавництва періодичного органу української молоді, яка найшлася в рядах УСС, належить колишньому голові Союзу Середньошкільних Драгоманівських Громад у Львові, УСС, Василеві Даниловичеві. Він сам слабого здоров'я, внаслідок тяжких воєних трудів поважно занедужав і при кінці жовтня 1914 р. виїхав з Карпат на лікування до Відня. Там він зайнявся відновленням органу молоді «Життя». В тій справі зв'язався з кол. членами організації, які служили при УСС, та почав уже збирати матеріяли до першого числа журналу. В листі до УСС М.Опоки на фронт в Карпатах, з 9 листопада 1914 р., він, м. ін., писав: «Дорогий Товаришу! Видаю «Життя»… фінансова трудність цілковито відпадає. Випуск буде присвячений Українським Січовим Стрільцям. Прошу дуже, чим скорше, прислати матеріяли до видавництва. Прошу також дуже прислати мені адреси тих, які могли б придатися до співробітництва… Не загирюйте ж діла… Прошу про це переказати один другому. Здорові були! Василь Данилович». (Оригінал листа у власнім архіві). На жаль, «Життя» не вийшло, бо Даниловнч помер 17 листопада, тиждень після написання листа до Опоки.

(обратно) 76

[73] Оригінал листа в архіві Братства УСС.

(обратно) 77

[74] Т. Демчишин. Пам'яти чотаря УСС Івана Балюка. ВСВУ. Відень, 31 жовтня 1915, ч. 43-44.

(обратно) 78

[75] ВСВУ. Відень 24 квітня 1915, ч. 15-16, стор. 16.

(обратно) 79

[76] На підставі матеріялів Б.Гнатевича про бої на Маківці, використаних в творі О.Думіна «Історія Легіону УСС». Львів, 1936, стор. 118-121.

(обратно) 80

[77] ВСВУ, май-червень, 1915, ч. 19-20, стор. 5.

(обратно) 81

[78] Те саме, стор. 11,12.

(обратно) 82

[79] Те саме, стор. 23.

(обратно)