Шенна Кахрет - Зраджений коханням, Шенна Кахрет

Забравши подушку та ковдру з вітальні, я опинилась у спальні. Умостившись на ліжку, я засунула ніж під подушку і написала Лестерну.

Глибоко дихаючи, я чекала на відповідь хлопця. Сон повільно огортав мене. Я співала мелодію, намагаючись не заснути.

А чи зможе Лестерн мені чимось допомогти? Навряд чи він мав із собою пістолет або квиток на зворотний рейс. На острові не було ні міста, ні селища. Тільки курорт та аеропорт.

Двері відкрилися. Росс, човгаючи взуттям, попрямував до ліжка.

—Вибач, що розбудив тебе, - звернувся до мене хлопець.

Я заплющила очі. Харісон ліг поруч, підсунув і притиснув мене до себе. Невдовзі я почула його тихе сопіння.

Розплющивши очі, я вдивлялася в темряву. Думки могли допомогти залишатися у реальності.

Я рахувала. Відраховувала час, коли зможу покинути номер, щоб не накликати на себе підозр.

Так минуло півгодини, потім годину, півтори. Я вирішила підвестися, коли мій телефон завібрував вдруге. Лестерн.

Відкинувши руку хлопця зі свого плеча, я тихо встала, сховала ніж у тумбочку, взяла телефон і попрямувала до виходу.

—Ти куди? - сонно запитав Росс.

Мурашки пробігли моєю спиною.

—Мені щось не спиться, - збрехала я. —Піду подихаю свіжим повітрям. Може, допоможе.

—Повертайся скоріше, - пробурмотів хлопець, перевертаючись на інший бік.

Зачинивши двері, я поспішила залишити номер.

Надворі стояв легкий вітер. Не було ні спекотно, ні холодно. На морі утворювалися невеликі хвилі.

Біля берега я побачила постать. Лестерн писав, що вже давно чекає на мене біля води. Силует обернувся.

—Меллісо? - тихо гукнув Лестерн.

Подивившись на хлопця, я швидко попрямувала в його бік, бажаючи виявитися подалі від цієї страшної території і світу. Мені хотілося опинитися в іншому місці та часі; хотілося просто бути не тут, а десь далеко за межами цього міста, планети, всесвіту.

Потонув у теплих обіймах, мені хотілося відчути себе захищеною. За скелею, яку ніхто не зможе пробити, зрушити чи знищити.

—Я бачив, що ти писала, - тяжко звернувся до мене Лестерн, погладжуючи по голові. —Він тобі щось зробив?

—Ні, - тихо відповіла я, сильніше стискаючи талію хлопця. —Не встиг.

—Я стежитиму за вашим номером усю ніч, не турбуйся.

—А якщо ... - Я зам'ялася, вдихаючи аромат імбирного печива і невпевнено зводячи очі на Лестерна. —Якщо ти не встигнеш?

—Встигну, - твердо відрізав Акоста і зсунув брови до перенісся, не бажаючи думати про інше. —Навіть не уявляй такого результату подій. Ми впораємось разом, і ти будеш сильною...

Голос Лестерна затремтів. Хлопець поклав свої руки мені на щоки, придивляючись до золотистих очей, а я тонула в його темно-синіх райдужках.

Вдруге я це навряд чи переживу. Хіба може щось бути жахливіше, ніж розлука з близькими людьми?

—Я боюся, - зізналася я.

Лестерн міцно притиснув мене до своїх грудей і погладив по голові, вбираючи в свій одяг гіркі сльози, які я випустила назовні.