Дейл Карнегі - Як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи

Тейлор. Як можна не захоплюватись людиною, яка здатна так легко сприймати критику? Ми захоплюємося його безтурботністю, його непохитним самовладанням і почуттям гумору.

Коли Чарльз Шваб виступав перед групою студентів у Принстоні, він зізнався, що один із найважливіших уроків отримав від старого німця, який працював на його сталеливарному заводі. Якось цей старий устряв у палку суперечку з іншими сталеварами, і вони скинули його в річку. «Коли він прийшов до мого офісу, — розповідав містер Шваб, — вкритий мулом і наскрізь мокрий, я запитав його, що ж він сказав тим чоловікам, які штовхнули його у воду. Той відповів: „Я просто сміявся“.»

Містер Шваб зробив слова цього старого німця своїм девізом: «Просто смійся».

Скористайтеся цим девізом, коли вас несправедливо критикуватимуть. Дуже легко відповісти образою на образу, але якою буде ваша відповідь людині, яка «просто сміється»?

Лінкольн навряд чи витримав би напругу Громадянської війни, якби не збагнув, що безглуздо відповідати на всі злостиві нападки. Його розповідь про те, як він впорався з цією критикою, стала літературним шедевром — класикою. Генерал МакАртур розмістив копію цієї повчальної історії над столом у своїй військовій штаб-квартирі, а Вінстон Черчілль повісив на стіні свого кабінету під час навчання в Чартвеллі. Ось що там написано: «Якби я спробував лише прочитати всі ті нападки, не кажучи вже про те, щоб дати на них відповідь, в мене б не залишилось часу на всі інші справи. Я роблю все, що в моїх силах, — все, що можу; і маю намір робити так і надалі, до самого кінця. Успішний результат зведе всі ці випади нанівець. Якщо ж на мене чекає поразка, то навіть свідчення янголів у тому, що я мав рацію, нічого не змінять».

Тож якщо вас несправедливо критикують, пам'ятайте:

Робіть усе те, що вважаєте за потрібне, а потім розкрийте свою стару парасольку, щоб потік критики не стікав вам за комір.

Частина II

Основні прийоми спілкування з людьми

«Як здобувати друзів і впливати на людей» — це книжка про людські стосунки, про те, як ладнати з людьми, як здобувати друзів, щоб жити повноцінним життям. Приборкайте в собі бажання критикувати, навчіться хвалити й цінувати людей, які вас оточують, — ця звичка допоможе вам заслужити їхню симпатію. Ті самі речі, які роблять нас щасливими у повсякденному житті, допоможуть покращити й сімейні стосунки — підмурівок успішного самовираження кожного чоловіка та жінки.

Розділ 8

Якщо хочеш поласувати медом — не стукай по вулику

 травня 1931 року найбільш сенсаційна поліцейська облава у Нью-Йорку досягла своєї кульмінації. Після кількох тижнів переслідування Кроулі на прізвисько Два Нагани — вбивцю, озброєного бандита, який, між іншим, не пив і не палив, — нарешті загнали в глухий кут у квартирі його коханки на Вест-Енд авеню. Півтораста поліцейських і детективів оточили його сховок на верхньому поверсі будівлі. Проробивши дірки в стелі, вони намагалися викурити Кроулі, вбивцю поліцейських, сльозоточивим газом. Потім вони встановили кулемети на дахах сусідніх будинків, і більше години в одному з респектабельних житлових кварталів Нью-Йорка лунали револьверні постріли та кулеметні черги. Сховавшись за кріслом, Кроулі безупинно відстрілювався від поліцейських. За цією баталією спостерігало десять тисяч схвильованих споглядальників. Нічого подібного тут ще не бачили.

Коли Кроулі схопили, комісар поліції Малруні заявив, що відчайдух із двома пістолетами був одним із найнебезпечніших злочинців за всю історію Нью-Йорка. «Він уб'є й за жменю тютюну», — сказав комісар.

Але як оцінював себе сам Кроулі? Поки поліція обстрілювала його квартиру, він написав листа, адресованого «тим, кого це стосується». У цьому листі Кроулі охарактеризував себе так: «Під моїм плащем б'ється втомлене, але добре серце, яке б нікому не заподіяло шкоди».

Незадовго до цієї події Кроулі розважався зі своєю подругою в автомобілі на заміській дорозі за Лонг-Айлендом. Несподівано до них підійшов поліцейський і попросив показати водійські права. Недовго думаючи, Кроулі витягнув свій наган і продірявив поліцейського зливою куль. Коли той впав на землю, Кроулі вистрибнув із машини, вихопив у вмираючого офіцера револьвер і випустив у нерухоме тіло ще одну кулю. І це зробив чоловік, який писав про «втомлене, але добре серце».

Кроулі засудили до смертної кари на електричному стільці. Коли його відвели до кімнати виконання вироків у в'язниці Сінг-Сінг, він не сказав: «Ось що я отримую за те, що я вбивав людей». Ні, він промовив: «Ось що я отримую за те, що захищав себе».

У цій історії найцікавішим є те, що Кроулі вважав себе невинним. Вам здається, що така поведінка є чимось незвичайним серед злочинців? Тоді познайомтеся з такими фактами:

«Я витратив найкращі роки свого життя на те, щоб люди отримували задоволення, я допомагав їм приємно проводити час. Все, що я отримав натомість, — це приниження і життя за ґратами».

Це слова Аль Капоне — небезпечного, запеклого злочинця, найжорстокішого ватажка банди, що тероризувала Чикаго. Капоне не засуджував себе. Він вважав себе народним благодійником, якого суспільство не зрозуміло.

Так само вважав і Голландець Шульц, перш ніж загинув від куль гангстерів у Ньюарку. Голландець Шульц, один із найвідоміших нью-йоркських негідників, в інтерв'ю для газети назвав себе народним благодійником. Звичайно, він сам у це щиро вірив.

Певний час я листувався з Льюїсом Лоуесом, який багато років працював наглядачем у нью-йоркській сумнозвісній в'язниці Сінг-Сінг. Він стверджував, що небагато злочинців у в'язниці вважають себе поганими людьми. «Вони такі самі люди, як і ми з вами. Тому вони давали своїм вчинкам розумне пояснення, виправдовувались, що зламати сейф чи розпочати стрілянину їх змусили обставини. За допомогою аргументів, плутаних чи логічних, вони намагаються виправдати свої антисоціальні вчинки у власних очах, переконуючи себе, що їх взагалі не мали ув'язнювати».

Якщо Аль Капоне, Кроулі Два Нагани, Голландець Шульц і подібні їм шибеники за стінами в'язниці вважають себе невинними, то що ж говорити про людей, з якими ми спілкуємося щодня?!

Джон Ванмейкер, засновник мережі універсальних магазинів, якось зізнався: «Тридцять років тому я зрозумів, що сваритися — безглуздо. Мені вистачає власних клопотів, тож навіщо дратуватися через те, що Бог розподілив розумові здібності серед людей нерівномірно?»

Ванмейкер засвоїв цей урок досить рано, але особисто я третину сторіччя просувався цим світом навпомацки, поки не дійшов висновку, що у дев'яноста дев'яти випадках зі ста люди ніколи себе не критикують, хай як сильно вони помиляються.

Критика не