Педро Кальдерон де ла Барка - Стійкий принц. Дама-примара

до мене, — То дама дон Луїса. Отже, Ми з’ясували це, однак Він, як відомо, холостяк, Дружини мати він не може. Вона – коханка, друже мій, І, поза сумнівом, відомі Їй всі ходи у цьому домі, І двері всі відкриті їй.

Косме

Радий повірити в цю ж мить, Що так воно і є насправді, Але у віри на заваді Новий, сеньйоре, страх стоїть. Мені, признатися, неясно, Як спромоглась втікачка та Все передбачити й листа Підкласти встигла ще завчасно.

Дон Мануель

Ти не враховуєш того, Що лист могла ця дама нині Слузі віддати чи слугині.

Косме

І що ж, без дозволу мого Сюди заходив хтось? Не згірше За мене знаєш ти і сам: Нікому спуску я не дам!

Дон Мануель

Це статися могло раніше.

Косме

Овва! А цей розгардіяш, Розкидані повсюди речі І цей злощасний лист, до речі, Вже не бентежать спокій наш?

Дон Мануель

Ти вікна перевір мерщій.