Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

      Але й там було не все так погано. Звісно, замінити її в поточних умовах ми не зможемо, але ось резервні енерговоди, які навіть не встигли підключитися для перерозподілу навантаження, могли тимчасово її замінити.

      Усе інше в шатлі було цілим. Не вважати ж за пошкодження здерту фарбу і безліч глибоких подряпин на корпусі. Все-таки цей шаттл військова машинка, а значить подряпини її навпаки прикрашатимуть.

     Залишивши контроль зовнішнього простору на сканер скафандра, я заглибився у відчуття свого пси осередку. Я хотів зрозуміти, яким чином у мене з'явилася величезна кількість енергії.

     Я не скажу, що не задоволений такою подією, адже якби не так, то, швидше за все, ми б тут і загинули. Занадто енергійними були рослини, а шатл на той час не міг піднятися в повітря, а отже, ми були приречені.

     Перше, на що я звернув увагу, - це кілька енергоканалів, які йшли назовні з мого тіла, і саме ними й надходила енергія до мого осередку, де змішувалася вже з моєю пси-енергією в пропорції одна частина моєї та двадцять частин зовнішньої. І вже цією змішаною енергією я і керував.

    Спробував хоч якось взаємодіяти з чистою зовнішньою енергією, але у мене нічого не вийшло, я не міг її навіть до пуття відчути, так якийсь серпанок на краю моєї чутливості. А тільки-но енергія змішувалася, як я починав її відчувати і повністю контролювати, хоч і гірше, ніж суто мою пси-енергію. 

    Мабуть керувати я міг лише своєю енергією. Вона якось могла взаємодіяти з цією місцевою зовнішньою і в мене виходив не прямий контроль енергії. Трохи погравшись отриманими здібностями я вирішив детальніше вивчити, яким чином енергія надходить ззовні в моє осередок.

    Я не відразу зрозумів, звідки взялися ці канали енергії, що ведуть від краю моєї аури до осередку, лише уважно придивившись, я побачив ще кілька подібних каналів, які наразі перебувають у сплячому стані. Мабуть, вони були весь час у моєму організмі, але я їх не бачив і не відчував, оскільки вони були не активні.

    На цій же планеті з невідомих мені причин кілька каналів активізувалися і стали постачати мій організм зовнішньою енергією. Така штука буду відвертим мені сподобалася. Адже я тепер міг працювати набагато довше, не турбуючись про виснаження. 

   Зараз я витрачав на будь-яку дію в двадцять разів менше енергії, усю енергію, якої не вистачає, осередок брав із зовнішнього світу. Мені відразу згадалися казки мого рідного світу, про те, що маги могли заряджатися від зовнішніх джерел, а чим псион не маг?

      Зістрибнувши з даху шаттла, я передав Ліці, що хочу прогулятися і подивитися на околицю. Вона дещо пообурювалася спочатку, але погодилася зі мною, що нам слід вивчити трохи краще навколишній простір, попросивши бути обережним, вона відпустила мене.

      Тільки-но я вийшов за межі мертвого кола створеного мною, як у мій бік одразу потягнулися пагони одного виду трави. Як виявилося лише один вид трави намагався атакувати нас. Знищивши її на відстані п'яти метрів від мене, я прокрутив увесь бій спочатку і переконався, що на шаттл нападав якраз цей вид трави. Відзначивши це відкриття я рушив далі.

       Як виявилося, не все так просто було. Уже через двадцять метрів я побачив вельми красиву квітку. Мене тільки бентежило, що вона була понад два метри в діаметрі, а тому не ризикнув сам підходити, я відправив мікродрона на розвідку.

       Не знаю як, але рослина відчула мікродрон, який був усього одна десята міліметра розміром. І квітка закрила пащу навколо нього, одночасно з квітки почала капати рідина. Краплі якої при попаданні на землю починали диміти. Так я знайшов ще одну небезпечну рослину. Щоб пройти далі я про всяк випадок позбувся і її.

      Цього разу моя здатність спрацювала з деякими труднощами. Мабуть ця рослина якось могла протидіяти їй. А взагалі незважаючи на незвичайні кольори тут було дуже красиво.

      Сканери метрів за двісті виявили якийсь шум. Я заради інтересу вирушив туди подивитися, що ж там відбувається. Для перевірки своїх здібностей я підвів джгути енергії із осередку до ніг, спини, рук і голови. Подивимося, що мені дасть змішана енергія.

      Не встиг я до пуття зосередитися, як я врізався в дерево. Енергощит блимнув і відключився. Енергія зі щита, як і з шаттла до цього, поглинулася деревом без залишку. Вставши на ноги я вирішив розібратися, що ж сталося. Як виявилося менше ніж за секунду я подолав понад п'ятдесят метрів і не впорався з інерцією, а тому врізався на повному ходу в дерево.

      Кілька вм'ятин на скафандрі вказували на те, що удар був вельми серйозний. І якби не енергетичний щит я міг узагалі розбитися від удару. Але й так сервопривід на правому коліні став працювати з невеликою затримкою. Мабуть я його все таки пошкодив під час удару.

      Про всяк випадок я повернув усю енергію назад у осередок. Я поки що не готовий до використання такої кількості без наслідків. Хотілося сплюнути з невдачі, але в скафандрі, на жаль, це зробити вельми проблематично.

      Як виявилося шум виходив від першого побаченого в цьому світі представника фауни. Тварина чимось схожа на носорога намагалася вирвати лапу з уже баченої квітки. Я вже хотів допомогти їй, як раптово шкіра на спині в носорога розкрилася і звідти вирвалося три сині відростки. Через мить рослина була роздерта трьома пащами на відростках. Як виявилося, на кожному відростку була ікласта паща. Кожне ікло було не менше сорока сантиметрів. Та й увесь носоріг був під чотири метри заввишки і метрів шість у довжину.

      Той, мабуть, якимось чином відчув мене і різко подивився в мій бік. Подивившись у його очі я зрозумів, що мене зараз вбиватимуть. Відразу активувалася турель плазмомета на плечі, а я почав атакувати монстра своєю здатністю.

      Відростки вдалося випарувати вельми просто, а ось покрите бронею тіло давалося важко. Монстр верещачи помчав на мене. Мені знову довелося прискоритися, щоб уникнути зіткнення з розлюченим монстром.