Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

Глава 18

Глава 18

 

Невідома планета

 

    Перш ніж кудись летіти, ми, ледь покинувши печеру, зависли і почали сканувати всіма можливими приладами навколишній простір. І побачене не дуже нам сподобалося, практично всі прилади працювали з дуже малою ефективністю. 

     Немов на них діяли перешкоди, але які саме ми зрозуміти не могли спочатку. Я навіть подумав, що тут поклади раксанітової руди і це вплив раксанітового випромінювання, але геологічний сканер нічого подібного зафіксувати не зміг, а тому цей варіант довелося відкинути в сторону.

     Ефективність роботи всього обладнання була від п'ятдесяти відсотків до сімдесяти, крім цього вельми сильно збільшилася енерговитрата. Встановлений на шаттл сканер біологічної активності міг охопити лише два кілометри, але ж ще півгодини тому по той бік печери він охоплював до десяти кілометрів, при цьому споживаючи вдвічі менше енергії.

     Але порадувало, що нічого загрозливого ми поки не виявили. Тут немає ні агресивних місцевих, які могли б нам нашкодити, ні якихось монстрів. Та й сканер радіочастот не знайшов жодної ознаки штучного радіосигналу. Були чутні лише природні спотворення, але ось їх було дуже багато і вони були досить сильними.

    Лише через дві години ми змогли відкалібрувати обладнання для нових умов експлуатації. Також вдалося з'ясувати, що тут у цьому світі навіть саме повітря насичене невідомим типом енергії і саме ця енергія і протидіяла роботі нашого обладнання.

    Точніше трохи не так, ця розлита в просторі енергія слугувала додатковим опором для роботи нашого обладнання.  Щоправда, ми змогли досить швидко спорудити активний екран із запасних емітерів щита. Як виявилося під енергетичним щитом кількість розлитої енергії поступово зменшується.

    На жаль, якось іще вплинути на цю енергію або концентрацію енергії в просторі в нас не виходило. Зафіксував цю енергію, до речі, лише пси-сканер, усі інші прилади не змогли знайти причину такої поганої роботи. 

    Але ця енергія, що дивно, пси енергією також не була, хоч і була близькою за своєю природою. Своїми надприродними почуттями псиона я не міг ніяк відчути цю енергію. Щоправда я особливо при цьому і не намагався зараз, не до того було. Але звичайну пси-енергію я відчував зараз вельми непогано, я міг відчути живих істот на відстані кількох сотень метрів і міг їх розрізнити між собою. У них у всіх був дещо відмінний присмак енергії.

     Більш детальних досліджень провести на наявному на шатлі обладнанні не вийде, тож ми вирішили провести розвідку. Склад атмосфери цієї планети для людей був дещо отруйний. І якщо день чи півтора подихати місцевим повітрям можна без наслідків, точніше ці наслідки можна усунути в медичній капсулі.

      Швидко прикинувши на нейромережі, я навіть зміг виділити необхідну речовину, що дасть змогу дихати цим повітрям без проблем усім розумним. Про всяк випадок тричі перевіривши розрахунки, я на харчовому синтезаторі створив необхідну речовину. Ліка, перевіривши мої викладки, одразу зробила собі і мені ін'єкцію. Раптом доведеться дихати місцевою атмосферою.

    Тривале перебування на відкритому повітрі на цій планеті загрожує незворотною деградацією дихальних органів. І в такому разі необхідно буде лише протезування дихальних органів. Виростити, на жаль, у медичній капсулі не вийде, оскільки пошкоджується сам геном. 

    Якщо й виростити нові легені, то вони вже знову будуть зі слідами деградації. Може ще врятувати пересадка від донорів, але знову оскільки основу буде пошкоджено, то за деякий час легені також почнуть деградувати.

     А взагалі вельми цікавий склад повітря виходить. Ех якби Рог не злякався, то зараз стрибав би до стелі від радості. Адже яка цікава отрута виходить, яка руйнує саму ДНК.

      Причому так, що зворотна генна терапія не факт, що допоможе. Як мені здається, в цьому винна ще й енергія, розлита в просторі. Вона якимось чином взаємодіє зі складом повітря і впливає на людей. Якби тут були сліди розвиненого життя, то я назвав би це біологічною зброєю. Але поки що ми не знайшли нічого, що вказує на розумне життя.

     Що цікаво, особисто для мене склад повітря був менш шкідливий, ніж для Ліки. Мутації мого організму цілком дають змогу справлятися з ним навіть понад тиждень, а ось Ліці не бажано ним дихати взагалі, у крайньому разі не більше доби.

      Порівнюючи з ДНК хлопців, найкомфортніше в цій атмосфері почувався б Невіс. Мутація його організму була найбільш стійкою до цього середовища. А от Троді через його здатність краще взагалі не дихати цим повітрям. Його організм був найбільш слабким по відношенню до різних отрут.

    Найскладнішим для нас на першому етапі було банально злетіти вище дерев. Печера виявилася приблизно на висоті двадцяти метрів від землі, а дерева піднімалися вгору більш ніж на чотириста метрів. Вони над нами сплели павутиння з гілок і так просто вирватися на свободу навіть на шатлі проблематично.

    Спочатку ми спробували розстріляти отриманий купол із протиметеоритних знарядь шаттла. Але це ні до чого не привело. Гілки просто не хотіли горіти, так, снаряди пробивали гілки наскрізь. Але отримані отвори швидко затягувалися рідиною, що витікала з отворів. Досить швидко ця рідина перетворювалася на тверду речовину, яку снаряд уже пробивав із величезними труднощами.

   Це було не звичайно. Чесно кажучи, ми не очікували, що зброя буде неефективною проти звичайних дерев. Адже це тільки за мірками сучасної зброї Співдружності, протиметеоритні знаряддя слабкі.

     А за земними мірками, їхній вогонь був сильнішим за танкові залпи. Ось і уявіть як дерево протистоїть танковим снарядам. Не можете? І я не міг, поки на власні очі не побачив подібне диво.

    Нам вдалося за допомогою маніпулятора зачерпнути трохи цієї дивної рідини і просвітити її всіма можливими сканерами у нас на борту шаттла. Як виявилося, хімічний склад дуже близький до того, що був у стінах будівлі, що оточує скелю з печерою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍