Тетяна Гуркало - Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало

Загалом закінчилася Рада цілком собі мирно, обіцянками взаємної поваги. Принагідно навіть вирішили кілька важливих питань, окрім заміжжя дівчини з постраждалою честю. І пішов Ромул цілком собі задоволеним, тому що радникам нарешті вдалося не розбудити в ньому бажання трощити і вбивати.

У тому, що вони обов'язково намагатимуться це зробити у майбутньому, він, звісно, ​​не сумнівався. У них поки не було часу озирнутися і дійти якихось висновків. І вони, напевно, теж не хотіли розгойдувати тендітну рівновагу, хоч і не могли не спробувати, щоб не втрачати свою колективну вагу. Ну, чи хоча б вигляд зробити.

А після ради до Ромула почали підходити різні люди і вже звично натякати на вигоди одруження на дівчині саме з їхньої родини. Але це навіть не зіпсувало йому настрій.

Від необхідності одружитися з родичкою попередника він абияк позбувся, хоча й довелося підписати договір про невтручання у справи Хребта Драконів. Втім, поки він у ці справи втручатися і не міг, навіть за всього бажання. А дозволяти втручатися в них хоча б тій самій Великій Раді не збирався. Якщо комусь захочеться нашкодити нічним вовкам, нехай робить це неофіційно і отримують заслужене без можливості скаржитися та запитувати. Бо набридли.

Що буде далі, все одно поки що ніхто не знає. А бути там може будь-що, особливо якщо світ стане більше.

Та й не ці проблеми поки що Ромула хвилювали. Йому треба було пережити бал. Причому так, щоб потім не довелося стратити скривджених примів та інших власників.

***

Дівчата щосили намагалися бути прекрасними і чарівними. У деяких для цього не вистачало природних даних, але вони не здавались і демонстрували Ромулу свою привабливість щосили, трапляючись на шляху, заходячи не в ті коридори, прогулюючись під вікнами і виглядаючи з них.

Батьки цих дівчат сипали найпрозорішими натяками на майбутні перспективи. Причому, як найзавиднішому нареченому натякали, так і всім, кого підозрювали в можливості хоч якось на нього вплинути. Кадмію Ловарі цими пропозиціями взагалі завалили. Їй обіцяли і землі, і титул, і майже проголошення богинею на землі. Іншим діставалося менше, хоча увагою не оминули не те що Межена і сувору няньку імператора, а й терплячого слугу, що носив щовечора в покої Ромула чай. Чим уже там міг вплинути слуга, він і сам не розумів, але кивав велично і так, що було незрозуміло, чи погоджується допомогти, чи вдає, що не розуміє натяків.

Ромул же над цією суєтою посміювався і вдавав, що уявлення про неї не має. І з дівчатами він розмовляв чемно, не виділяючи жодної. Терпеливо захоплювався давниною роду та накопиченими багатствами, колишньою величчю та кількістю земель. Загалом, явно розважався.

— Ось зухвалець, — захопилася Кадмія, поспостерігавши за тим, як Ромул вкотре терпляче визнав, що без чергового приму імперія б давно зникла в безодні часу. Власне, якщо рахувати скільки разів Ромул із цим уже погодився, то тільки на примах імперія і трималася. — Цікаво, він хоч зрозумів, що Ромул запропонував йому спочатку з'ясувати з рештою примів чиї заслуги більше?

— Та навряд, натяк був не такий прозорий. Хоча якщо подумає… — Мелана хмикнула та озирнулася.

Радда со-Верто вдала, що нічого не чує, нічим не цікавиться і взагалі, їй просто картина сподобалася.

— А я ж казала, що багато часу тут не треба, — сказала Мелана, досить голосно, щоб дівчина почула кожне слово. — І добре, що хоч його вибір не такий нам непідходящий, як міг би бути.

Дівчина розслабила плечі і повільно побрела далі.

— Знаєш, що це за «прекрасна дівчина, сповнена достоїнств»? — поцікавилася Кадмія, яка навіть не намагалася дізнатися кого там вибрав Ромул. Якщо вибрав якусь дурепу з амбітною родиною, то так йому й треба. Сам від амбіцій цієї родини відбиватиметься.

— Першого ж вечора зрозуміла, він об неї поглядом спотикається, — відповіла Мелана і закотила очі, нібито в захваті та захопленні.

— Навіть так? — здивувалася Ловарі, яка нічого такого не помітила. — І що це за така перешкода для імператорського погляду?

— Та он вона, відступає, разом зі своїми достоїнствами, — спокійно відповіла Мелана, вказавши на дівчину со-Верто кивком. — Що за достоїнства, я потім у її вчителя уточнила.

— Хм… — замислилась Кадмія. Достоїнств у дівчини справді була купа, у тому числі й родичі, які не уявляють себе тими самими примами, на яких імперія тільки й трималася. — Хм… А знаєш казку про бідну красуню, якій добра чарівниця, подруга померлої матінки, подарувала сукню, кольє та запрошення на бал до «одного північного прима»?

— Знаю, — задумливо промовила Мелана.

— От і я знаю, — посміхнулася Ловарі. — І щось мені дуже захотілося поставити на місце цих блискучих курок і їхніх батьків, які вже проклювали всю голову своїми натяками.

— Хм, — озвалася Мелана. З інтересом озвалася. Дівчина со-Верто була не така красуня, як дочка одного глави гільдії. І навіть до Ліїн, та й самої Мелани їй було далеко. Але вона вміла себе тримати, випромінювала шляхетність і була досить гарна для того, щоб розряджені в мережива та коштовності дівчата поряд з нею зблякли. Особливо, якщо прикласти для цього зусилля. — А це буде цікаво. Головне, її вмовити. А то вона вперта, як твій син.

Кадмія лише кивнула.

***

Тиха музика пливла по залі, переривалася стукотом палиці розпорядника і гучним представленням чергової красуні, яка претендує на корону. Ромул ліниво за цими красунями спостерігав.

Якщо чесно, він до кінця не вірив, що вони сприймуть бал так серйозно. І добре б дорослі дівчата, деякі взагалі соплюхи, яких батьки терміново забрали зі шкіл, нарядили, засунули хусточки в провисаючий корсаж і відправили спокушати імператора фальшивими принадами і переляканими личиками. Так, вибір нареченої на балу зайво серйозно сприйняли багато батьків. Інакше звідки узявся натовп красунь, які не мали ні особливо гучного титулу, ні земель, ні навіть слави предків? Їхні батьки підходити до Ромула до балу і на щось там натякати не ризикнули, мабуть, розуміли, що запропонувати нема чого, зате дочок привезли. Дивні люди.