Юрій Миколайович Щербак - Час великої гри. Фантоми 2079 року

90

Конунг Фенрир Сьомий одержав персональне послання від Гайдука. Конунг, який командував 1–им малоросійським фронтом, отаборився в Мозирі, звідки його війська мали наступати на Коростень — Житомир — Вінницю. На цьому напрямку було сконцентровано дві тисячі бойових штурмових платформ «Дракар–VIII», крилаті ракети «Тор-19», далекобійні вогнемети дальністю до ста кілометрів, гігантські транспортні гелікоптери «Сікорський-079» та багато інших цікавих сюрпризів. Штаб конунга розмістився у найвищій сталебетонній будівлі Мозира — Палаці справедливості, на вулиці Гоголя, на самому березі Прип'яті. Тут в одному будинку поєднувались тюрма, жандармське управління, районна прокуратура, КДБ, притулок для бомжів та родильне відділення.

Власне, першим з посланням Гайдука ознайомився Ольгерд Санін, якого покликав до таємного відділу шифрувальників його помічник Святополк Рьонгвальд, що чергував того дня біля персонального комп'ютера конунга. Санін, приємного вигляду русо–арієць з білявою, клинцем, борідкою і набряклими від недосипу повіками, почувши від Святополка новину прибіг на третій поверх й почав уважно вивчати текст послання:

«Ваша Величність,

До Вас звертаюся я, генерал Гайдук, голова Комітету порятунку, який перебрав на себе всю владу в Україні–Руси. Я глибоко поважаю Вас як хороброго воїна, як видатного військового лідера варягів, з якими нас єднають глибокі історичні зв'язки минулого ще з часів Київської Русі. Через те нас особливо занепокоїла звістка про участь скандорусів під Вашим керівництвом, Ваша Величність, в агресивному, несправедливому, загарбницькому поході разом з ворогом скандинавської незалежності царем Ніколаєм Третім і зрадником та катом українського народу, міжнародним злочинцем наркобароном Крейдою І. О.

Агресивна війна, яку ось–ось мають розв'язати проти України–Руси названі вище авантюристи, безперечно, буде засуджена світовим співтовариством, вона викличе хвилю народного гніву українців і зазнає поразки.

Закликаю Вас, Ваша Величносте, утриматися від участі в операції «БІС». Цим самим Ви збережете людську силу — мужніх чоловіків, таких потрібних народу Скандинавії, — й врятуєте дорогоцінну бойову техніку. Хочу нагадати, що місто Мозир, в якому перебуває Ваш штаб, пов'язують з українським містом Коростень, куди Ви збираєтесь наступати, давні узи дружби. Замість участі в операції «БІС» пропоную Вам розпочати сепаратні переговори. Ми готові підписати з Вами взаємовигідну угоду про продаж зерна взамін на поставки високотехнологічних товарів (бойові «черепахи», «Вольво», броньовані платформи «Дракар–VIII», надміцні пластмаси, стрілецька зброя, лікувальні препарати).

Ми також готові розглянути питання безмитного проходження товарів і купців по шляху «з варяг до Середземного моря» — в обмін на такі ж преференції для руху наших товарів до північних портів.

Чекаю Вашої позитивної відповіді до 6.00 РМ 18 червня. Не хочу погрожувати, але Ваша відмова призведе до тяжких наслідків і, можливо, до ліквідації Вашого королівства.

З повагою

Координатор з міжнародно–безпекових питань держави Україна–Русь

Генерал–полковник І. Гайдук

16.06.2079 р., Київ».

— Оце так, — сказав Ольгерд Санін, прочитавши послання. — От сука хохляцька… Що скажеш?

Святополк Рьонгвальд покліпав задумливо світлими віями, потер зап'ястя, чорні від тортур у Гайдукових застінках, і лише тоді порадив:

— Негайно показати конунгу. Я пішов би на переговори. Воювати завжди встигнемо. Та й не до війни народу. Тільки б вижити.

— Ти розумієш, що кажеш? — прошепотів Санін, озираючись, чи бува ніхто не чує їхньої розмови. — Якщо люди Савелія дізнаються, нам кінець.

— Треба йти до конунга, — наполягав Святополк. Раптом почувся йому запах землі батуринської, привиділися світло–зелені смуги озимини, побачив він братів своїх і Мар'янку, які стоять перед хатою, чекають на нього увечері, коли йде він з поля. — Ти уявляєш, якщо ми цього не покажемо? Конунг шкуру з нас здере.

Нарешті, після довгих вагань, Санін вирішив запросити конунга до приміщення шифрувальників, щоб у штабі ніхто не помітив слідів документа, що невідомо яким чином надійшов на найбільш захищену особисту електронну адресу конунга.

Через півгодини, закінчивши оперативну нараду штабу фронту, де визначалися остаточні параметри і графік прориву, уточнювалися завдання, поставлені перед окремими частинами, й узгоджувалася дислокація об'єктів госпітальної бази фронту (аналітики передбачили втрати в перші сім днів війни у кількості тридцять сім тисяч вояків), конунг спустився з зали засідань на десятому поверсі, звідки можна було спостерігати, як завантажуються на баржі конструкції зернопроводів та інша бойова техніка, на третій, до відділу шифрувальників, що сиділи ізольовано, в колишніх камерах для в'язнів, аби міцніше утримувалися військові таємниці.

Уважно прочитав лист Гайдука і спитав:

— Хто це читав? — ліве око конунга кліпалось частіше, ніж зазвичай.

— Тільки він, — указав Санін на Святополка. — Він чергував за комп'ютером. І я, звісно.

Конунг був одягнений в уніформу скандинавської Крижаної гвардії — літню легку кольчугу з надміцного кулевідпорного пластику; на кольчузі не було жодних знаків розрізнення, лише номер 001 на лівій частині, де серце, свідчив про найвищий ранг воїна.

— Що скажеш, Ольгерде? — спитав конунг.

— Звучить дуже заманливо. Треба почати з ним гру.

— А як же пакт?

— Не ви ж підписали, Ваша величносте. Я. Ваша честь не постраждає, — сказав Санін. — Що з мене візьмеш?

— Тоді починайте гру, — прошепелявив Фенрир. — Дайте Гайдуку сигнал. А ми подивимось. Якщо у другого і третього малоросійських фронтів усе піде добре, ми виступимо. З запізненням на три–чотири дні. А поки нас ніщо не підганяє. Клаузевіц казав, що війни треба вигравати без ведення воєнних дій.

Конунг згадав про «Чорнобиль-30», що лежав зовсім недалеко від Мозира, звідки можна було чекати будь–яких неприємностей. Варязька розвідка доповідала конунгу про наявність у «Чорнобилі-30» кобальтових ядерних бомб, вибух яких створював надпотужне радіаційне випромінювання і знищував усе живе в радіусі 200 кілометрів. Ні кольчуга, ні стіни цієї в'язниці, ні броня «Дракарів» не врятує.

Війну можна було починати проти президента Волі. Війна проти генерала Гайдука — цього шаленого диктатора Дикого Поля — ставала надто небезпечною розвагою. Конунг згадав долю короля Карла XII.

91

I все ж таки війна почалася.

На таємному засіданні Комітету порятунку було прийнято одноголосне рішення погодитись з аргументами генерал–полковника Гайдука і почати превентивну операцію «Стратегічний параліч» у ніч на 19 червня, напередодні найкоротшої ночі року випередивши на кілька діб ворога.

Війна почалася з тиші, в якій звучав на повну силу спів солов'їв по обидва боки державного кордону; почалася з того, що значна частина офіцерів і солдатів агресора, отримавши листи Гайдука, вирішила покинути бойові позиції й повернутися додому і ніякі розстрільно–загороджувальні