Володимир Опанасович Обручев - Оповідання

Але й тут мамонтові не дали відпочити. Тупіт ніг, хрускіт вітролому, голоси сотень людей, що перегукувалися один з одним, знову стривожили його. А коли між деревами зовсім близько замигтіли чорні, білі і строкаті постаті, він заревів, вирвав з коренем молоде дерево і, розмахуючи ним, кинувся в атаку на юрбу.

Знову паніка, втеча. Один з фотографів залишився на полі битви, він спіткнувся, впав, і мамонт на бігу розтоптав його ногу. Прорвавшись на велику алею, мамонт наткнувся на кінну міліцію, знову нагнав паніку на коней і, очистивши собі дорогу, помчав далі алеєю. Тут він побачив попереду машини пожежників, що чекали на галявині, де було перше зіткнення, скрутив убік, потрапив у частину парку з молодим лісом поблизу Калузької вулиці і сховався в гущавині, сподіваючись знайти, нарешті, спокійне місце.

А в Палеонтологічному інституті в призначений час відбулася доповідь учасників «мамонтової експедиції» перед зборами радянських та іноземних учених, частина яких уже по телефону чула, що мамонт ожив, але, звичайно, не вірила такій дивній чутці. Тому, коли директор музею в завершальному слові запропонував зборам перейти через вулицю у Нескучний сад і подивитися на мамонта, що гуляє на волі, ефект вийшов надзвичайний.

Весь синкліт вкритих сивиною учених поспішно одягнувся і перейшов через Калузьку вулицю до найближчого входу в Нескучний. Учені в супроводі сторожа пройшли до мамонта, який у цей час, дещо відпочивши від своїх пригод, спокійно пасся, безжально знищуючи квіти на клумбах уздовж алеї. Не важачись підійти надто близько, щоб знову не розтривожити звіра, учені насолодилися його виглядом і зробили велику кількість світлин з різних боків.

Відтак вони оглянули ящик, у якому мамонт примандрував з острова Врангеля до Москви, і барак, який він розламав. Це було необхідно, щоб переконати деяких скептиків: дехто з них припустив, що в Нескучному їм показали «штучного» мамонта, тобто автомат, придуманий і побудований якимось хитромудрим вигадником.

Три дні тривав стан облоги Нескучного саду і паломництво москвичів до чудовиська. В цей час Зоопарк готував для нього приміщення по сусідству зі слонами і особливу клітку, за допомогою якої хотіли перевести тварину до Зоопарку. Мамонт за ці дні трохи звик до вигляду двоногих істот, гуляв спокійно по всьому саду, годувався, спав і почував себе чудово.

Але на четвертий день трапилася серйозна пригода. Мамонтові, певно, набридло гуляти під деревами Нескучного; рано вранці з берега Москви-ріки він помітив на протилежному березі яскраво-зелені городи, вже освітлені сонцем. Його потягло на просторінь, він перебрів через річку, дістався до городів і з апетитом почав відривати і жувати качани свіжої капусти.

Звістка про втечу мамонта швидко розповсюдилася, з Новодівичого і Хамовників сотні цікавих повалили на городи. Знову з’явилися фотографи, репортери, а потім почалася облава. Міліція, знаючи з досвіду, що на мамонта найневідпорніше діють пожежні машини, викликала декілька пожежних частин, які оточили город півколом, і, поступово зближуючись, відтісняли мамонта до берега річки. Мамонт, стривожений наближенням чудовиськ, що дзвеніли і гули, спочатку бігав взад і вперед по грядках у пошуках виходу, перетолочивши при цьому незліченну кількість качанів капусти, і, нарешті, кинувся в річку і повернувся знову до Нескучного саду.

У сад цієї ночі вже доправили клітку, придуману для упіймання мамонта. Клітка являла собою коробку з товстих залізних прутів, без дна і без даху, але на колесах. Вся клітка була обплетена зеленню кущів та трав і в розкритому вигляді скидалася на зелену стіну, висотою вище від зросту мамонта. Її поставили на околиці найбільшої галявини, на якій мамонт найчастіше пасся і яку він уже дуже потоптав і потравив.

Мамонт, що повернувся в Нескучний після своєї тривожної екскурсії на городи за Москвою-рікою, біля полудня вийшов на велику галявину, побачив зелену стіну, що обіцяла соковитий і ситний корм, підійшов до неї і став годуватися, зриваючи хоботом пучки трав і галузок, прив’язаних до прутів. Захоплений цим заняттям, він не помітив, як обидва кінці зеленої стіни стали поволі, дуже поволі вигинатися і нарешті з’єдналися позаду нього, оточивши тварину досить тісним овалом. Цей овал, що його тягнули декілька вантажівок, почав потроху рухатися і, натискаючи ззаду на мамонта, змусив рухатися і його. Так усередині цієї зеленої стіни, прихований від поглядів цікавих і захищений від усіх збуджуючих вражень вулиць і майданів, мамонт протягом кількох годин, із зупинками для відпочинку, тихим кроком був перепроваджений через усю Москву і поселений у Зоопарку. Загін кінної міліції їхав навколо зеленої клітки, захищаючи її від надмірної цікавості громадян, а позаду рухалася пожежна машина на випадок буйства мамонта і його спроб розламати клітку. Але все обійшлося щасливо, і мамонт опинився в Зоопарку, де молоді читачі могли б його бачити щодня, якби все описане нами справді відбулося в Москві на початку осені 1938 року.

Чи можлива взагалі така пригода?

Багато тварин, наприклад, личинки комах, жуки, жаби, деякі риби, переживають у замерзлому стані зимові місяці і навесні оживають. Останнім часом радянським ученим вдалося оживити водорості, бактерії, дрібних ракоподібних, які були знайдені в Сибіру, у вічномерзлих шарах торфу, де вони пролежали декілька тисяч років. Це оживлення організмів, що жили так давно, але в замерзлому стані зберегли свою життєздатність до нашого часу, навело автора на думку описати оживлення мамонта, якого експедиція Академії наук мала привезти в 1938 році з острова Врангеля. На жаль, експедиція виявила, що на острові під шаром прибережного галечнику лежав не мамонт, як повідомляли зимівники, а сучасний кит.

1940

Протягом перших двадцяти років XX століття англійський археолог А. Стейн організував декілька великих експедицій уздовж північного підніжжя гірської системи Куньлунь — Наньшань від Паміру на заході до міст Ланьчжоу і Лянчжоу в китайській провінції Ганьсу на сході.

Цю довгу смугу у Внутрішній Азії він вибрав для своїх досліджень тому, що уздовж неї колись пролягав «шовковий шлях», яким у середні віки постійно ходили каравани, поставляючи шовк та інші китайські товари в