Сандра Міст - Подвійне життя
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що було далі?
77Она действительно встречалась с астрологом. Может быть, он поможет мне, чтобы этот люк не закрывался больше никогда. Взрослый серьезный мужчина, рядом с которым целых пять минут не страшно. Помоги, скажи, что я стану Крутым Человеком. Я буду просто говорить, а за мной будут ходить и щелкать фотоаппаратами, скажи, я запомню твои слова навсегда. Они гуляли по парку, Сандра спросила, нет ли в том, что она хочет знать о себе в будущем, элемента трусости. Нет, это ваше право, сказал он.
Как будто имеет значение, трусость это или нет, если тебе нечем дышать.
Начать процесс распознавания грядущего мешало незнание Сандры одного момента — точного времени своего рождения. Расхождения допускались в рамках одного часа, не более. Об этой подробности Сандра должна была узнать у мамы, которой надо было для начала позвонить. Кроме того, Сергею Андреевичу было необходимо еще несколько раз встретиться, чтобы составить общее представление. Составить впечатление о тебе.
Очередное свидание назначили после новогодних праздников. Оно не состоялось.
После того, как у меня на работе появилась новая коллега вместо прежней, свободного времени стало больше. В принципе оказалось, что бывает свободное время. Так, мне было позволено приходить в понедельник к 12:00. (Недели через три после прихода новой сотрудницы я сказала ей, кстати, ее зовут Вера, я сказала ей, Вера, ты знаешь, что ты лишила меня смысла жизни, моего маленького смысла жизни? Потому что обычно в пятницу я уставала так, что обретала некую общую субстанцию с ангелами, казалось, еще немного, и я смогу видеть их. На выходных я едва успевала приходить в себя, со временем приход в себя все более усложнялся. А в понедельник все начиналось заново.)
Поэтому, естественно, в понедельник я спала до начала одиннадцатого. И мне приснился сон, хотя сном это назвать трудно.
Нужно было подниматься — будильник уже устал пищать. И вот я встаю, и в комнате очень темно, точнее, как-то сумеречно. (Так было темно, когда еще утром я провожала You.) Только силуэты и угадываются. И вот я подхожу к окну, раздвигаю шторы, а на улице так же темно.
Силуэты навязчивые, я отстраняюсь от окна и не знаю, где искать света. А силуэты — словно овеществленные звуки.
На этом месте я просыпаюсь.
До сих пор в голове это ощущение. Где же свет?
78— Отже, надовго її не вистачило.
— Як завжди. Але у мене є якесь передчуття.
Порадник уважно дивився, начебто запрошуючи своєю увагою.
— Щось має змінитися на краще. І чекати лишилося недовго. Але…
Очі Порадника.
— Але мене це чомусь лякає, мій Пораднику.
79Тихо, хлопче, не волай. Вона має рацію, ти справді трохи дурнуватий, бо вона не абсолютна у своїй майстерності творити. Вона ніколи не помре.
Порадник підійшов впритул до нього. Гей, хлопче, чуєш? Це ти — сон. Це ти лише вигадка, порожня ілюзія, що увібрала у себе її мрії. Це вона тебе вигадала.
Пам'ятаєш, той пустир, де ти вперше прокинувся? Це тоді ти з'явився — уперше. З її життя, з її вигадки.
І ми всі були там присутні. Дивилися на тебе, у твоєму костюмі від Армані ти був створений для подіумів, симпозіумів та конференцій.
Я чекав, коли ти прийдеш до мене. Я знову ж таки бачив її сни. Ти зроблений під моїм наглядом.
Шкода твоєї дружини. Втім це вона вибрала ілюзію замість людини. Можливо, вона також є лише сон. Коли ти зникнеш, вона теж піде згодом. Коли зробить усе, для чого прийшла.
Хлопче, який ти дурний! І який ти нещасний! Хоча — хіба порожнява може бути нещасною? Гей — спочатку зникне твоє обличчя.
80В конце концов надо чего-нибудь съесть. Это меня волнует чи не найбільше. Потому что если я ничего не буду есть, я не смогу жить и выполнить свое предназначение. Я не смогу бороться за тебя, если не буду нормально питаться — это уж точно.
Отже, прямо сейчас я пойду за пиццей.
81— А в чому проблема, власне?
— Ну, розумієш. Вона не може їсти, коли їй зле, зовсім. У сенсі — зовсім нічого не їсть. Пити — я маю на увазі алкоголь — вона теж, дякувати Богові, не може. Ось курити — це аякже! Курить багато. А їсти — нічого не їсть. А — ще одна фішка у неї є: вона може відчути голод і піти по їжу. От вона іде-іде, а потім раптом думає про щось погане. І — все! Апетит зникає. Просто посеред вулиці.
— Слухай, — Порадник сміється, — а ти так добре про дружину свою знаєш, як про її світ — сон?
82Вот, я одеваюсь, спускаюсь по лестнице, вот. Пойдем, милая, говорю я себе. Пойдем, так надо, тебе надо жить.
Иду по улице: я хочу есть! я хочу есть! Я не ела два дня! Я очень хочу есть!
Я подхожу к пиццерии. Я спускаюсь в это подвальное помещеньице. Мне, пожалуйста,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подвійне життя», після закриття браузера.