Морок Елл - Опера, Морок Елл

Частина п’ята. Заручини

Слідчі центрального поліцейського відділу вбивств вийшли з оперного театру з відчуттям, наче вони втекли з посмертного світу тіней, з комори богині, де вона зберігає душі померлих, перед подальшим втіленням у нове тіло.

- Чудовий, але дивний. Дивно-чудовий, - бубоніла Налі, - Трясця, я наче знову занурилась у дитячу мимовільну закоханість у першого ліпшого красунчика, божевілля яке. Усі ці зірки мистецтва такі маніпулятори? Чи цей виняток?

Бак хмикнув запалив цигарку яку взяв у ла Гранджа на запас:

- Ти мене запитуєш? Знайшла експерта по юнацьким почуттям і маніпуляціям. Та от що я тобі скажу Налунечко – звичка дивна штука. От бачиш він весь такий аристократичний, витончений, рівний наче патика проковтнув, елегантний… Кожен його рух наче точний фрагмент танцю, чому смієшся? Я у дев’ять років займався балетом, мав хист, та потім зламав ногу й поки кістки зросталися мрії перейшли у русло письменництва, міг би також тут ходити як дикий кіт розпушуючи хвоста. Так от про що я, як ходити як тримати цигарку, як сидіти, як розмовляти це у нього нові навички. Але звичка то інша річ, то не дресура.

- Та вже кажи, - не витримала Налі, крутила у руках цигарку, боже це коштує як моя тижнева платня, а на смак цигарки як цигарки. Їм тут що заборонено використовувати звичайні речі? І що означає твоя промова?

- Він прийшов, поводився спокійно, невимушено, запалив цигарку тримаючи свої довжелезні пальці циркулем, ще додати бокал вина й буде пан у ресторані. А поговорили, трохи притиснули й те нашарування елітних звичок знесло вмить. Трохи зігнувся, наче готовий до стрибка, погляд став колючий й холодний.

- От я це помітила, той погляд, аж моторошно стало.

- Й цигарку він взяв у кулак, як часто солдати роблять, ти ж пам’ятаєш я служив у галактичній армії три роки, як медик але надивився всякого.

Налі глянула на руку напарника, той також тримав цигарку всередині долоні, а не так як ла Грандж на початку розмови.

- Чого у кулак то підозрілоло усі по різному тримають, ти також у кулаці тримаєш, - Налі відімкнула дверцята свого гравітаву, Бак пішов до своєї машини. Напарники автоматично перейшли на мобільне спілкування.

- Так палять солдати, щоб снайпер голову не зніс, бо маленький вогник запаленої цигарки видно далеко у приціл снайперської гвинтівки, й у тепловізор з військових гравітавів та дронів. Рукавом недопалок не прикривав але за звичкою його праве плече пішло вперед, щоб максимально заховати вогник.

- Ти ведеш до того що цей світський павич служив у армії? – здивувалась Налі. Вона підняла свою машину у повітря повела на головну дорогу, на другий рівень.

- Усе може бути, -відповів Бак.

Налі глянула у монітор заднього виду, темна машина Бака сунула за її темно-синьою двомісною.

Заїхали у маленьке кафе у напівпідвалі зїсти запіканку з сиром. Потребували відпочинку. А коли їхали до відділку, у розмову напарників увірвався черговий з поліцейського відділку:

- Я вас знайшов! Який я молодець! – Почули слідчі вигук старого Вака, вічно чергового пенсіонера, - Хутко сюди! Бо тут таке робиться, що вам краще бути.

- То скажи що робиться, старий, не роби з динозавра таємницю, - роздратовано мовив втомлений Бак.

- Прийшов свідок який бачив як вбивали тих товстопузих Лафі. Твердить що то якась естрадна зірка ошаленів через екскортницю й усіх перешмаляв.

- Що? – Налі ледь не злетіла на верхній рівень до вантажівок. Машини загуділи їй обурено.

- Що, що? Тягніть свою дупи сюди бо усе проґавите! – Вак вийшов з розмови.

У відділку усі були збудженні, наше школярі після екзамену перед канікулами. Натовп сунув до виходу. Ландр з групи А і його молодий напарник, наче полководці, тримаючи нараз про арешт, сунули до виходу, за ними наче військо група С, здоровезні громили з автоматами дубцями й кайданками.

Бак і Налі зустрілися з Ландром і його армією при вході у відділок, старший слідчий групи А докинув сміючись:

- Вчиться невдахи. Зранку злочин - увечері арешт. Ось так потрібно працювати!

Підлеглі підтримали свого полководця веселим сміхом і поперли до гравітавів.

Налі і Бак перезирнулися. Бак кинувся до віконечка чергового, заволав:

- Де той свідок? Трясця! Оце гівняне гівно!

Налі позеленіла від обурення:

- Як вони задовбали… - процідила вона, - напищенні довбні.

- Та пішов свідок, - розгублено відповів черговий, - його відпустили. Уявляєте хлопець бачив як вбивають його батька і нічого не міг вдіяти бо лежав із зламаною ногою. Дядько привіз - начальник тюрми. Вони з міністром державної безпеки брати, таке горе для сім’ї, хоч і лафі а таки шкода.

Налі побігла до своєї подруги. Бак зрозумів що зі старим пенсіонером нема сенсу говорити й поспішив за напарницею. Подруга Налі працювала з усією системою відео і аудіо нагляду, записувала й архівувала усі допити.

Мі щось передивлялася на екрані робочого ноутбука. Коли слідчі групи П увірвалися до її кабінету вона швидким рухом закрила комп’ютер, побачила Налі, усміхнулася, запитала:

- Що з вами? О Богине! Ви наче марафон бігли? Від вас смердить потом і тютюном.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍