Роман Євдокимов - Рідною, Роман Євдокимов

Біситься Всесвіт навколо.

Ніхто сюди не проб’ється.

Чую безглузді накази:

«Підніміть мені вії, не бачу!»

Хочеться все й одразу.

Так не буває, пробачте.

Прийде, нарешті, втома,

О п’ятій годині, з чвертю.

Засну я. Спокійно, як вдома.

Всім тихо! Я граю зі смертю.

---

Знаєш, що слово не повертається,

Коли воно пролунає?

Приблизно те ж саме відбувається

З тими, хто помирає.

Звісно, все можна сказати ще раз,

Та це буде інше слово.

Як патрон, новий день, як перший екстаз,

Що не пережити знову.

Люди дізналися, як записати

Слова, навіть цілі речення.

Це як вегетативний стан зберігати

Приладом життєзабезпечення.

Унікальність не може ділитись на два,

Як хронос, космос, колос.

Знаєш, як живуть і вмирають слова?

Їх вимовляють вголос.

---

Поллі хотіла крекер.

Я обрізав їй крила.

Вона не втече тепер.

Її слабкість – то моя сила.

У Поллі боліла спина.

Їй заважала мотузка.

В роті висохла слина.

Рот закривала хустка.

Поллі просила води.

Години лічила стрілка.

На шкірі лишала сліди

Моя газова горілка.

Потім нам стало нудно.

Я відпустив Поллі.

Вона не пішла нікуди.

Мертвим не треба волі.

Згодом я нову жертву

Знайду у найближчій школі.

Поллі хотіла крекер.

Я хочу нову Поллі.

За мотивами пісні Polly гурту Nirvana

---

День народження Юлії

Ще один рік додали в намисто,

Рік, що з коротких хвилинок складається,

Кожну з яких ти плела особисто,

Все це разом «життя» називається.

Ще один рік, як ще одна серія

Твого особистого серіалу...

А знаєш, все це обман і містерія –

Нас обдурили, нам набрехали.

Часу немає, це дурна вигадка.

Вчені, зануди і бюрократи

Видали кожній людині годинника,

Щоб було легше завжди не встигати.

І поспішати всюди зручніше так,

Але однаково все пропустити.

Не забувай, що життя – це великий жарт,

Потрібен гумор, щоб його зрозуміти.

З приводу цього сказати хотів я:

Вітаю з одним, неділимим, щоденним,

Найпершим роком цілого життя,

Найкращим, щасливим і нескінченним!

---

Я дивлюсь зі свого барлогу

На життя по той бік вікна.

Там міняються пори року.

Там війну змінила війна.

Люди роблять одне і те саме,

Ніби це приведе до змін.

Пхати гілку в колеса сансари

Далеко не кожен дозрів.

Свято, радість, надія, сум

І любов спонукають жити.

Як маскуючий сморід — парфум.

Нанести, змити і повторити.

Я ніколи не буду з тобою.

Сподіватись на інше дарма.

Нас завжди буде тільки двоє.

Я, а поруч зі мною зима.

---

Ти для мене незрозуміла,

Нескінченна і недосяжна.

Ти водночас даруєш крила

І зрізаєш їх легковажно.

Крізь асфальт пробиваються квіти,

Чемпіони палають відвагою.

Все це легше, ніж володіти

Хоч секунду твоєю увагою.

Та мені посміхається доля.

Чому – я і сам не знаю,

У твоїх інтересів колі

Я почесне місце займаю.

Ми живемо на різних планетах,

Але, що б не коїлось в світі,

Заплутавшись в спільних тенетах,

Летимо по одній орбіті.

Наче риба в твоїх тенетах,

У воді і, водночас, в неволі.

Мене завтра згадають в газетах:

«Нова жертва її нелюбові».

Ти повісиш мене на стіну

І присвоїш порядковий номер.

Буду поруч з тобою постійно.

Нехай так. Не даремно помер.

Скажеш, граючись кухлем червоного,

Що немає тут особистого,

Ми пасуєм один до одного,

А тобі личить моє вбивство.

---

Він мовчав, коли призивали.

Він мовчав, коли нападали,

Коли поряд кричали, вмирали,

І друзі, і вороги.

Він мовчки молився на зброю,

Не шкодував набоїв,

Щоб ті, хто прийшов з війною,

На його землі полегли.

І коли він поранений гинув,

На руках свого побратима,

Він не кричав і не скиглив,

А просив лише про одне:

«Війна вічно не буде тривати,

Коли переможете, брате,

Коли будете святкувати,

Не забувайте мене».

---

Одразу, без бою.

Любов у долонях.

Естетика болю,

Коли не з тобою.

Скажи хоча б слово.

А краще не треба.

Нехай поболить,

Давно є потреба.

Разом сто років, стільки ж окремо.

Абстрактного щастя одвічна дилема.

---

Всесвіт стоїть на порозі війни.

Завжди стоїть на порозі війни.

Марно шукати чиєїсь вини.

Всесвіт завжди на порозі війни.

Люди на грані любові й ненависті.

Люди завжди на грані ненависті.

Вбивця і той, хто клянеться у святості,

Завжди на грані любові й ненависті.

Іскри достатньо – і все запалає.

Втомлене серце моє запалає.

Вогонь вбиває. Вогонь захищає.

Ворог палає. Нехай палає.

Кінець