Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Глава 2 Сутичка з Годованцем. Лелет. Перетворення Навки. Пробудження Мольфара.

2 Сутичка з Годованцем. Лелет. Перетворення Навки. Пробудження Мольфара.

 

День видався плідним. Навідували з Навкою це загадкове місце зустрічі. Не розумію: де простір пакується? Стійке враження, що він цілком знаходиться всередині вʼязу. Для мене це просто чудово. Оббігти коло дерева та розсипати сіль - справа кількох секунд. Але як там з ним спілкуватися? Навить допит вимагає встановлення контакту. Зорового бажано також. Мабуть, розсиплю сіль у вигляді концентричних кіл, один в одному. Та залишу трохи місця.  Хай вийде назовні.  

За сіллю довелося їхати до магазину, в інше містечко. Купив кілька пачок, маленьке відро стало повним. До нічних пригод, майже, готовий.  Біля магазину інтернет краще, тобто зв'язок з павутинням не такий поганий, як у нас, у лісі. Завантажив кілька книжок по українській етнографії. Не вірю, що я перший, хто відкрив цей чудовий світ. Сподіваюся, якісь казки чи оповідання мають залишитися. Навіть трохи встиг прочитати.

У фольклорі Прикарпаття знайшов згадки про Лелета. Багато чого кажуть. Саме жахливе — він ловить та їсть мавок! Навка недарма його лякається. Але пересічної людини він не загрожує. З ним можна домовитися. Мало того, зазвичай він відпускає мандрівника та  не задає йому шкоди. Встигнути б вивчити матеріал до зустрічі. Зачекаємо! Зараз у нас на порядку денному — Годованець. Сподіваюсь, що чари русалок діють краще, ніж мої маніпуляції із сіллю. 

 

Брати із собою у ліс ліхтарик не наважився. Місяць надавав достатньо світла. До того ж в трансі й так все добре видно. Але сіль треба сипати у власному світі. Та розмовляти з Годованцем також. Чому він не в змозі потрапити у “Новий” (Навкин)? Застряг на півдорозі? Бачить морок русалок, як звичайна людина. Мабуть, домовики мешкають у нашому світі, а додаткові шляхи для них приховані. Чекай, ми ж їх не бачимо? Стоп. Маємо змогу побачити, існує ж заборона підглядати за домовиками. Де тоді вони ховаються? Мабуть, вимірів кілька. На жаль, фізику погано знаю. Вони щось казали про паралельні світа. Навить вируховали, що світів може бути понад десяти. Схоже, я маю справу з подібним феноменом. Виходить, що більш могутня Сутність має змогу пройти більше вимірів. Чи пройти крізь кілька паралельних світів?  

Тобто Годованець з нижчих. Далеко зайти не в змозі. Я не вірю у здібності звичайної людини, навіть обізнаний у тонкощах чаклування, зробити Духа. Фантоми, Голем — це так, але повноцінна Сутність, та ще така, яка допомагає у господарстві. … Занадто. Неможливо створити з нічого розумний згусток енергії, чим саме і є Душа. Суперечить першому закону термодинаміки: енергія не може виникнути з нівідкіля та пропасти нікуди. Для початку треба буде встановити його походження. Мабуть, там ключ до всіх його бід? Сподіваюсь, що власних сил та знань буде достатньо. Інакше пригоди закінчаться так й не розпочавшись. 

Чому я так хочу допитати Годованця? Відповідь звичайна. За власним характером я не воїн, хоч й колишній військовий. Безумовно, якщо буде бійка — не втечу, не відступлю. Але я завжди намагаюсь шукати альтернативні шляхи. Надати супротивнику, якщо маємо змогу, можливість замислитися над зробленим, виправити шкоду. Не все можна вирішувати за насильством. Сподіваюсь, що під час бесіди знайду шлях розв’язання проблеми, яка робить духа озлобленим. Помилятися можуть геть усі. Треба шукати можливість переправити скоєне. 

 

Після того, коли сонце безповоротно занурилось за обрій, я пішов у ліс. Навка зустріла мене на узліссі. До русалок підійшли у кромішній темряві. Спину вона, як завжди, намагалася сховати. Відерце з сіллю залишив перед входом у “приміщення” русалок. Те зрадили наший появі. Не як першого разу. 

Рано прийшов, Лікарю. Чекати ще довго.  Головне — не злякати передчасно. У вас затишно, навіває спокій. Так, місце гарне. Чим тобі розважати? Морок ти не бачиш, а казки розповідати не вміємо.  А що ви любите? Співати, танцювати, хороводи водити. Ось на Трійцю погуляємо! Співати? А я люблю слухати. Але ми сучасні пісні не знаємо. Й не треба. Попсу не полюбляю. Краще щось наше, народне.

Я вгадав з проханням. На сільських святах для мене понад усе подобалась та стадія, коли гости починали співати. Можливо це тому, що я особисто музику розуміти та співати не вмію. Ведмідь на вухо настав. А вот слухати обожнюю. … Українські пісні. Мабуть, це найчарівніші звуки у світі! Мова сама по собі надзвичайно мелодійна. А у піснях … неземна насолода! Мабуть, буду приходить даби дивитися на хороводи русалок та слухати їх співи. Час летів непомітно. Раптом русалки замовкли.

Прийшов. Він самостійно у змозі увійти в любовне гніздечко? Ні, лише за мороком. А вийти? Також ні. Тоді як домовлялися: заводьте його та залишайте на поодинці. Далі — моя справа. Іді, Лікарю! Ми зробимо все, як обіцяли, але самі туди не підемо, лячно.  Вам й не треба. Вже багато допомогли. Сподіваюсь, вашим мукам швидко прийде кінець. З роси тобі, та з води!

Я прихопив відерце та швидко побіг до в’яза. Насипав солоне коло, залишив місце для в’язня попереду.  Два концентричних кола з невеличкою площадкою. Сподиваюся, місця буде достатньо. Навка здалека спостерігала за моїми маніпуляціями. 

Живенький, не боязко? Немає часу лякатися. Вже працюю. Залишайся там, де зараз стоїш. Якщо хтось піде — попередь. Добре. Не турбуйся, я ни кого не пущу. 

Зловив себе на думці, що вже не розумію у якому стані нахожусь: в трансі чи ні. Перехід був миттєвим та непомітним. Несвідоме підлаштувалася. Нарешті почув голос Годованця:

Куди зникла, каналья? Зараз я тобі задам. Ану, звільни мене. Прудко! ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍