Prosto Chelovecek - Charmed.Rebirth Of A Legend.Part 1., Prosto Chelovecek

ГЛАВА 9. НАПАД.

— Кожен із вас, — звернувся Леон до своїх союзників, його голос звучав рішуче, але з нотками тривоги, — має могутню силу. Об'єднавшись, ми зможемо відвернути загрозу, яка нависла над світом. Реліквії, до яких ми прагнемо, не так легко дістати. Кожна з них захована під таємницею, яку потрібно розгадати, і навіть якщо ми все розшифруємо, то потрібно буде подолати численні випробування.

Леон обвів поглядом усіх присутніх: його очі зупинилися на кожному, і від цього стало зрозуміло, що це не просто слова. Це було щось більше, щось важливе, щось, що могло змінити їхній світ.

Залу раптово окутав темний туман, який поступово став все щільнішим, покриваючи кожен куточок приміщення. Стіни наче зникали у цій темряві. Вона була не просто темною, вона дихала, мов жива істота. Кожен відчув, як її холод проникає в кістки.

— Це вони, — тихо прошепотіла Пайпер, її очі звузились. Вона відчула приближення ворожих сил.

Перед ними постали Морокуни — страшні, темні істоти, посланці ГАРГУЛЯ, що мали вигляд обгорілих тіней, з якими неможливо було сперечатися. Їхня магія відрізнялася від звичних заклять — вона була здатна згубити навіть найсильніших.

І тут серед темряви, мов з міста жахів, вималювався силует. Кастіель. Його присутність була відчутна ще до того, як він з’явився на очах у всіх, адже цей самий туман наче носив в собі його потужну енергію.

Кастіель став невидимим, але всі відчули його холодний погляд. Він спостерігав за сценою з тіні, не бажаючи втручатися без потреби. Щось всередині нього не давало йому діяти занадто поспішно. Він ще чекав моменту.

— Привіт вам від ГАРГУЛЯ! — виголосив старший Морокун, Дагон, підступно посміхаючись. Його голос був повний зловісного відлуння. — Прийміть його найщиріші вітання!!!

Морокуни, зібравшись до купи, скинули свої арбалети і вистрілили отруйними стрілами в сторону сестер. Повітря наповнилось шипінням і зловісним свистом стріл. Вони мчали до чародійок з неймовірною швидкістю, але…

Не встигли вони досягти мети, як стріли, що наближалися до сестер, просто розсипалися на порох. Вони не змогли навіть завдати шкоди.

— Це неможливо! — вигукнув один із Морокунів, несподівано відчуваючи, як його стріли втрачають свою силу в мить, коли наближаються до них.

І як тільки Морокуни зрозуміли, що нічого не вийшло, вони знову скинули арбалети, націливши їх на відьом.

Раптом, яскраве сліпуче світло прорвалося крізь темряву, заповнюючи весь зал. Воно було таким потужним, що навіть Морокуни, звиклі до темних сил, стиснули очі, аби не осліпнути. І от у світлі цього блиску з’явився Констянтин. Він стояв спокійно, тримаючи в руках револьвер "ЕКСТРАВАГАНЗА", заряжений срібними кулями. Нічого не сказавши, він просто підняв палець до спускового гачка.

Морокуни спалахнули відразу від невідомої для них сили, і не встигли навіть зреагувати на його появу, як Дагон вже націлював свій арбалет на Констянтина. Але Джон був швидшим. Він зробив постріл, і куля, немов срібна блискавка, влучила прямо в серце Морокуна.

Дагон миттєво спалахнув червоним вогнем і розчинився в повітрі, як моторошний вогняний фантом, що зник за мить.

Зал почав оглушливо мовчати.

Інші Морокуни, побачивши, як їх ватажок розчинився в попелі, спробували втікти. Але їхній шлях був перекритий. Пайпер, зібравши всю свою внутрішню силу, скинула руки. В її очах спалахнула магія.

— Тепер ми розірвемо їх! — промовила вона з холодною рішучістю.

І ось, з її пальців вирвалося потужне мерехтливе сяйво, яке огорнуло всіх Морокунів. Це сяйво розширювалося, як невидимий ланцюг, і почало звужуватися в коло. Колесо світла не просто стиснуло їх, воно стало реальним джерелом руйнування. Морокуни почали кричати, а їхні тіла згоряли, коли коло стиснуло їх до повного знищення. Тіло кожного Морокуна перетворилося на попіл, і їх більше не було. Навіть попелу від них не лишилося.

Ту ж картину спостерігав Кастіель. Його розум не міг осягнути масштаб цієї сили, але серце відчувало — це було щось надзвичайне.

— Нічого собі! — сказав Дін. — Нехай начувається кожен демон! З такою силою ми непереможні!!!

— Я прибув сюди, щоб допомогти вам зібрати всі смертельні реліквії, — сказав Констянтин, спокійно дивлячись на присутніх. Його слова ніби викликали тишу навколо. — Я дізнався, що ГАРГУЛЬ послав сюди Морокунів, аби знищити всіх вас, і поспішив на допомогу. Однак, мені стало відомо, що серед вас є зрадник, який зливає всю інформацію про ваші плани цьому демону. Я допоможу вам викрити його.

Констянтин обвів поглядом кожного, що стояв у залі, його очі стали настільки пронизливими, що здавалось, що він читає їхні душі. Тиша тривала, ніби кожен чекав на наступні слова.

— Серед нас немає зрадника! — рішуче сказав Леон, його голос був повний рішучості. — Але… здається, когось не вистачає?

— Кастіеля, — ледве чутно сказав Констянтин, дивлячись на порожні місця в залі.

— Він вирушив по своїх справах, — відповів Леон, злегка хмурячись.

— Нам потрібно його покликати, — запропонував Констянтин, не втрачаючи пильності. — Кастіель може допомогти нам у пошуках. Він має важливу роль у цій справі.

— Касе, ти нам потрібен! З’явися! — покликав Дін, його голос пронизав темряву.