Марк Хаддон - Загадковий нічний інцидент із собакою, Марк Хаддон

— Не смій промовляти ім’я цього чоловіка в моєму домі! — закричав тоді Батько.

— Чому? — спитав я.

— Бо він — дуже погана людина, — відповів він.

— А це означає, що він міг убити Веллінгтона? — спитав я.

Батько обхопив руками голову:

— Господи помилуй.

Я зрозумів, що батько сердиться на мене, тому сказав:

— Я знаю, що ти наказав мені не лізти в чужі справи, але місіс Шиєрс — наш друг.

— Ну, більше не друг, — відказав Батько.

— Чому? — спитав я.

— Гаразд, Крістофере. Запам’ятай, що я тобі зараз скажу, запам’ятай раз і назавжди. Повторювати не буду. Дивися на мене, коли я до тебе звертаюся, заради всього святого. Подивися на мене. Ти більше не ходитимеш до місіс Шиєрс і не питатимеш, хто вбив того клятого пса. Ти більше нікого не питатимеш, хто вбив того клятого пса. Ти більше не залізатимеш без дозволу в чужі сади. І ти негайно покинеш гратися в цього клятого детектива, — сказав Батько.

Я нічого не відповів.

— Я змушу тебе пообіцяти, Крістофере. І ти знаєш, що відбувається, коли я змушую тебе обіцяти, — сказав він.

Я дійсно знав, що відбувається, коли я щось обіцяю. Мені треба сказати, що я ніколи більше цього не робитиму, а потім я не можу цього робити, оскільки тоді обіцянка стане брехнею.

— Знаю, — відповів я.

— Пообіцяй, що ти більше ніколи так не робитимеш. Пообіцяй, що ти негайно покинеш свої дурні забавки, гаразд?

— Обіцяю, — сказав я.

83

Я гадаю, що міг би стати дуже хорошим астронавтом.

Для того щоби стати хорошим астронавтом, треба бути розумним, а я розумний. Також треба знатися на тому, як працюють механізми, і я добре знаюся на тому, як працюють механізми. Також треба, щоби тобі подобалося бути на самоті в малесенькому космічному кораблі за тисячі й тисячі миль від земної поверхні, щоби не було нападів паніки чи клаустрофобії, щоби ти не сумував за домівкою та не збожеволів. Мені дуже подобається обмежений простір, поки в таких місцях зі мною немає інших людей. Інколи мені хочеться побути на самоті, тож я забираюся до сушарки, що біля ванної кімнати, протискуюся до бойлера, зачиняю за собою двері, а потім сиджу й думаю там годинами, і від цього мені стає дуже спокійно.

Тож мені би довелося самому літати в космос або мати окреме приміщення на космічному кораблі, куди би ніхто не міг зайти.

А також на космічному кораблі немає жовтих і коричневих речей, і це теж добре.

Мені би довелося говорити з людьми із Центру Керування Польотами, але ми би це робили через радіоміст і телевізійний екран, тож я би міг їх вважати не реальними незнайомцями, а персонажами комп’ютерної гри.

А також я зовсім не сумуватиму за домівкою, оскільки мене оточуватимуть речі, які мені подобаються, як-то: механізми, комп’ютери та відкритий космос.

А ще я зміг би визирати в маленьке вікно на космічному кораблі та знати, що за тисячі й тисячі миль від мене нікого немає, як я інколи уявляю влітку вночі, коли виходжу та лягаю на моріжок, дивлюся на небо й складаю долоні по обидва боки голови, щоби не бачити паркан, димар і мотузку для білизни, і я уявляю, що перебуваю в космосі.

І тоді я бачитиму тільки зорі. А зорі — це такі місця, де мільярди років тому утворилися молекули, із яких складаються живі організми.

Наприклад, усе залізо в крові, яке запобігає анемії, утворилося в зірці.

Мені би дуже хотілося взяти з собою в космос Тобі, мені могли би це дозволити, бо тварин інколи беруть у космос для експериментів, тож я би міг вигадати гарний експеримент зі щуром, від якого би щур не постраждав, і я би переконав їх дозволити взяти з собою Тобі.

Але, якби не дозволили, я би все одно полетів, оскільки б тоді Здійснилася Моя Мрія.

89

Наступного дня в школі я розповів Шивон, що Батько наказав мені припинити будь-яке розслідування, а це означало, що моя книжка закінчилася. Я показав їй сторінки, які встиг написати, разом зі схемою Всесвіту, картою вулиці та таблицею простих чисел. А вона сказала, що то байдуже, що книжка й так дуже хороша, і що я маю пишатися тим, що взагалі написав книжку, навіть таку маленьку, і що існують дуже хороші, хоча й дуже короткі книжки, наприклад «Серце Темряви», яку написав Конрад.

Але я сказав, що це не справжня книжка, оскільки в ній немає справжньої кінцівки, оскільки я так і не дізнався, хто вбив Веллінгтона, і вбивця досі На Волі.

А вона пояснила, що це схоже на життя і що не всі вбивства вдається розкрити і не всіх убивць щастить впіймати. На кшталт Джека-різника.

Я сказав, що мені не подобається думка про те, що вбивця На Волі. Що мені не подобається розмірковувати про те, що той, хто вбив Веллінгтона, може жити десь неподалік і я можу його зустріти, коли вийду вночі на прогулянку. А це вірогідно, оскільки вбивство зазвичай скоює людина, яку знала жертва. І ще я додав:

— Батько заборонив промовляти ім’я містера Шиєрса в своєму домі й сказав, що він дуже погана людина, тож, може, це означає, що саме він убив Веллінгтона.

— Може, твоєму татові просто не подобається містер Шиєрс, — зауважила Шивон.

— Чому? — спитав я.

— Не знаю, Крістофере. Не знаю, бо я нічого не знаю про містера Шиєрса, — відповіла вона.

— Містер Шиєрс був одружений із місіс Шиєрс, а потім він її покинув, наче розлучився. Але я не знаю, чи вони насправді розлучилися, — сказав я.

— Ну, місіс Шиєрс — ваша подруга, чи не так? Вона дружить із тобою та твоїм татом. Тож, може, татові не подобається містер Шиєрс, бо він покинув місіс Шиєрс. Бо він скривдив когось, із ким ви дружите, — відповіла Шивон.

— Але Батько каже, що вона нам більше не друг, — одказав тоді я.

— Вибач, Крістофере. Мені би хотілося відповісти на всі твої запитання, але я просто не знаю на них відповіді, — сказала Шивон.

А тоді пролунав дзвінок і заняття скінчилися.

Наступного дня дорогою до школи я побачив 4 жовті машини поспіль, тому в мене був Чорний День, і я нічого не їв на ланч, цілий день сидів у кімнаті в кутку й читав свій підручник із підготовки до екзамену рівня «А» з математики.

І наступного дня дорогою до