Айлін Вей - Ліхтарики для ЇЇ Величності, Айлін Вей

- Звучить погано.

- Так воно і є. Ти і сама знаєш.

- Знаю.., - деякий час вони сиділи в тиші, але це їх ніколи не лякало. Страшніше коли доводиться говорити, адже тиша надто незручна.

- Чому б нам не запустити ліхтарик?

- Наодинці? Навіщо?

- Ну чому відразу наодинці.

- До батьків я не піду, як і на той схил. Там зараз людно.

- А я? Не хочеш зі мною?

- Я вже запрошувала тебе, але обпеклась. Та й не має в мене ліхтариків.

- Я можу дістати.

- Не жартуй.

- А я і не жартую.

 Дівчина зацікавилась, тож уважно стежила за його рухами. Рудоволосий дістав якусь квітку, на вигляд зовсім не живу. Хлопець проводив пальцями по її пелюстках, наче розмірковува.

- Ходімо.

- Куди?

- Ти ж хочеш ліхтарик? Тоді я дістану, пішли ближче до озера.

- Хочу, але...

- Але?

- Ну й добре. Без різниці.

 Сяо подав їй руку і не відпустив, повів її до самісінької водойми. Волога в лісі зашкалювала, тож його хватка стала міцніше, щоб втримати дівчину, якщо впаде. Обережно спустилися по камінчиках до озерця, в якому відбивалися зірки з неба, а над червоним кленом виступав повний місяць. Сіроокий сів на мокрий пісок і обережно потягнув дівчину на себе. Опиратися принцеса не стала. Так і вийшло, що вона сиділа на його руках. Вона відхилилась, опираючись на його груди своєю спиною. Його руки повільно, але щільно знайшли своє місце на її талії, обіймаючи міцно-міцно. 

 Вони посиділи так всього секунди, а потім хлопець прибрав одну руку. Він натиснув свою магічну квітку-сумку і звідти дістав невеличких розмірів ліхтарик.

- Звідки...?

- Я обіцяв, що дістану, - тихо посміявся хлопець, а його оксамитовий голос занурив дівчину в атмосферу казки. Кутики її губ ледь здійнялися вгору. За допомогою своєї магії вогню, Сяо запалив в ньому вогник і простягнув до рук дівчини.

- Подобається?

- Угу, - наче зачарована принцеса дивилась на вогонь, що грав від вітру.

- Знаєш легенду про ліхтарики?

- Їх багато, про яку ти?

- Говорять, якщо відпустити ліхтарик в небо і загадати бажання, воно неодмінно здійсниться в цьому ж році. Що побажаєш, принцесо?

- Хочу в Новому році спокою, тепла і всого хорошого.

 Сяо посміхнувся, розглядаючи дівчину, що не відводила очей від вогню. Зараз вона була ближче чим коли-небудь. Він провів своїми долонями по її, а потім маленький вогник відправився до зірочок на небі. Ліхтарик повільно здіймався і, здається, сам вітер оберігав його.

- А що ж побажав ти?

- Щоб всі твої мрії здійснилися.

- Але, Сяо, це бажання для мене не для тебе. Та й ми навіть не.

- Ні, принцесо. Моє теж здійсниться.

- М?

- Вона вже здійснюється.

- А що за мрія?

- Невже я маю відповідати?

- Але я ж відповіла, - дівчина ледь штовхнула його кулачком по плечу.

- Я жартую, Юі. Звичайно я все розповім.

- Чому дивишся?

- А чому запитуєш?

 - Зазвичай ти цього не робиш.

- Невже, принцесо? Мабуть, ти просто не помічала. Твої очі зараз так сяють.

- Тобто?

- Ліхтарики в небі, принцесо. Тепер там не лише наш. А ще зірки, місяць і всі ці сяйва відбиваються в твоїх очах. Твої очі неймовірні.

- Ну досить тобі. Дякую.

- Я кажу правду, - тихо посміявся злопець і втомлено схилив голову на її плече.

- Сяо, - обережно прошепотіла. А він лишив мимовільний поцілунок на її щоці.

- Ей, ти чого? - вона ледь відштовхнула. Але хлопець поцілував її в іншу щічку. - Ну що ти?

- Я люблю торкатися губами.

- Торкнись до води в озері.

- Я серйозно, принцесо.

- А хто казав, що я ні? - простір наповнив його сміх, від чого дівчина не змогла стримати посмішку.

- Юі, коли я казав, що ти для мене не подруга, я не хотів тебе образити. Я давно не спілкувався ось так з людьми і зовсім втратив можливість нормально пояснювати хід своїх думок. Я не вважав тебе подругою, тому що ти для мене значно більше. Принцесо, ти забарвила мій світ кольорами.

- Сяо...

- Послухай. Я знаю, я дурень і не мав говорити тобі ті слова. Насправді ти все, що має для мене сенс. Моє життя ніколи не було хорошим, я звик тримати всі на відстані витянутої руки, а потім.

- А потім?

- Потім з'явилась ти. І світ перемінився. В нього додались нові барви і я відчув, що нізащо не можу тебе відпустити. Ти не знаєш, але я захищав тебе перд Імператором, міністрами. Я просив відпустити тебе на прогулянку, а сам радів тому, що мене ставили до тебе як захист. Ти мені подобалась, а потім я зрозумів, що це не просто дружба. Кожної ночі ти заполоняла мої думки. Я бачив твої очі всюди і так чекав зустрічей. Я закохався без пам'яті, але знав, що мушу мовчати. Тобі було б краще знайти когось хорошого, того хто завжди буде поруч і не нестиме небезпеки. Моє життя постійно переплетене з темрявою, але ти як проміньчик вірвалась в нього. Я кохаю тебе більше життя, але я не хочу, щоб через мою роботу ти була в небезпеці.

- Дурник, - заплакала дівчина.

- Юі... Прошу не плач, я образив тебе?

- Ні, просто ти такий дурень. Чому не міг сказати, що кохаєш? Я думала, що мені не має місця в твоєму житті.

- Ні... Сонце, ти центр мого світу.

- Тобто? - він зарився носом в її шию, цілував плеці. Ледь торкаючись, щоб не злякати. - Припини. Ми навіть не друзі.

- Тоді давай це виправим?

- Що?

- Дозволь бути твоїм хлопцем? Я буду берегти твоє серце, ніколи і нікому не дам образити. Я зроблю все для твого щастя, тільки пробач.

- Так.

- Так?

- Я вже казала, Сяо. Я досі закохна.

- Тоді.., я можу ще раз дати волю губам?

- М?

- Подаруй мені поцілунок, принцесо, - дівчина не відповіла, лише опустила очі, а щічки запалали. - Не ховай від мене своїх неймовірно гарних очей. Я можу?

- Так.

 Довго чекати не знадобилось і хлопець накрив її вуста своїми. Дотик був легким, ледь відчутним, немов він боявся відлякати її. Рука дівчини лягла на його волосся, показуючи, що він може не хвилюватись. Сяо зрозумів цей жест і в той же момент поцілунок став ще більш ніжним. В душі обох літали сотні маленьких метеликів. Він цілував її так, щоб передати ті почуття, що не міг висловити. Йому б ніколи не вистачило всіх слів на планеті. Вони відсторонилися, коли забракло повітря, але все ще зачаровано дивились одне на одного. Ліхтарики в її очах і його спокій. Контраст значний, але такий комфортний для обох.